Сечова кислота в сечі1676

288.00
Аналіз доступний

Сечова кислота – це продукт розпаду пуринів, які входять до складу ДНК та РНК клітин організму. Пурини утворюються переважно після загибелі клітин, а також надходять з їжею (печінка, червоне м’ясо, бобові, риба) та напоями (пиво, вино). Близько 70% сечової кислоти фільтрується нирками та виділяється з сечею, решта виводиться через шлунково-кишковий тракт. Порушення виведення або надлишок сечової кислоти призводить до її накопичення, що може спричинити подагру та утворення каменів у сечовивідній системі.

BER (Berechnet/розрахунковий метод) – кількісне визначення.
PHOT (Photometrie/Фотометрія) – кількісне визначення.

  • Діагностика та оцінка перебігу подагри.
  • Нефролітіаз (утворення каменів у нирках).
  • Атеросклероз.
  • Гемобластози.
  • Цитостатична терапія.
  • Променева терапія.

  • Забір матеріалу: 10 мл спонтанної або добової сечі (збирається з 7 ранку до 7 ранку наступного дня, обов'язково зазначається загальна кількість сечі за добу).
  • Протягом 48 годин до дослідження виключити прийом сечогінних препаратів та за 12 годин – лікарських засобів (за погодженням з лікарем).
  • За 24 години до збору та під час нього виключити алкоголь, мінеральну воду, гостру, солону, жирну, солодку їжу, продукти, що змінюють колір або запах сечі.
  • Обмежити споживання нікотину, уникати фізичних навантажень і стресів.
  • Жінкам рекомендується здавати аналіз до початку менструації або через 2-3 дні після її закінчення.
  • Перед збором сечі провести ретельний туалет зовнішніх статевих органів.
  • Для дітей – збір сечі після ретельного туалету, сеча з памперса не використовується.

Визначення рівня сечової кислоти в сечі дозволяє діагностувати порушення обміну пуринів, оцінити ризик розвитку подагри, нефролітіазу та інших захворювань. Підвищений рівень (гіперурикурія) може свідчити про подагру, лейкози, метаболічний синдром, вживання продуктів з високим вмістом пуринів або вплив лікарських препаратів. Знижений рівень (гіпоурікурія) характерний для хронічної ниркової недостатності, дефіциту ферментів, генетичних порушень та дієтичних факторів.

Переглянуті аналізи