Антитіла до рибосомального протеїну P / Rib-P2335
Якісне визначення антитіл до рибосомального протеїну P (Rib-P) методом імуноблоту та імунофлуоресцентного тесту для діагностики системного червоного вовчака та аутоімунних захворювань.
Якісне визначення антитіл до рибосомального протеїну P (Rib-P) методом імуноблоту та імунофлуоресцентного тесту для діагностики системного червоного вовчака та аутоімунних захворювань.
Кількісне визначення антитіл до одноланцюгової ДНК (анти-ssDNA) методом EIA для діагностики аутоімунних захворювань, зокрема склеродермії та системного червоного вовчака.
Антитіла до нуклеосом – важливий біомаркер для діагностики системного червоного вовчака, що визначається методом ELISA. Допомагає оцінити активність захворювання та прогнозувати рецидиви, особливо ниркові.
Дослідження антитіл до дволанцюгової ДНК (ds-DNA) методом ІФТ для діагностики та моніторингу системного червоного вовчака. Висока специфічність та клінічна значимість.
Кількісне визначення антитіл до гістонів методом ELISA для діагностики системного та медикаментозного червоного вовчака, а також інших аутоімунних захворювань.
Антитіла до антигену Sm — специфічний маркер системного червоного вовчака, що визначається методом флуоресцентного імуноаналізу (FIA). Виявлення цих антитіл допомагає у діагностиці та прогнозуванні перебігу захворювання.
Якісне визначення антитіл до PCNA методом ELISA для діагностики системного червоного вовчака (СЧВ). Важливий маркер аутоімунної реактивності з клінічною значимістю для оцінки тяжкості перебігу захворювання.
Кількісне визначення антитіл до С1q фактора комплементу методом EIA для діагностики та моніторингу системного червоного вовчака і вовчакового нефриту.
Системний червоний вовчак може вражати шкіру, суглоби, нирки, кров, нервову систему, і в кожного пацієнта він свій. Специфічні антитіла підтверджують діагноз, а деякі з них відображають активність хвороби й ризик ураження нирок.
Антитіла до дволанцюгової ДНК (anti-dsDNA) і до антигену Sm входять до класифікаційних критеріїв вовчака: Sm високоспецифічні, dsDNA - специфічні й водночас корисні для моніторингу, бо їх рівень зростає перед загостренням і при люпус-нефриті. Антитіла до нуклеосом з'являються раніше за dsDNA і допомагають при негативних результатах.
Антитіла до гістонів характерні для медикаментозного вовчака, до рибосомального білка P - для нейропсихіатричних проявів, до PCNA - рідкісний, але специфічний маркер. Антитіла до C1q тісно пов'язані з активним люпус-нефритом, а антитіла до одноланцюгової ДНК менш специфічні й оцінюються в комплексі.
Для моніторингу dsDNA і C1q оцінюють разом із комплементом C3 і C4: зростання антитіл при зниженні комплементу - сигнал наближення загострення, особливо ниркового. Антитіла до Sm, навпаки, стабільні і для контролю не використовуються. При медикаментозному вовчаку типова комбінація: позитивні антигістонові антитіла при негативних dsDNA та Sm.
Для більшості аналізів розділу потрібна кров з вени, яку можна здати в будь-який час дня: натщесерце не обов'язково. Повідомте лікаря про прийом глюкокортикоїдів, імуносупресорів або імуноглобуліну, вони можуть знижувати рівень антитіл. Дослідження ліквору виконують за матеріалом, який бере лікар у стаціонарі. Точні вимоги до матеріалу, транспортування та термін виконання вказані в картці кожного аналізу.
Здати кров можна в пунктах прийому по всій Україні або викликати медсестру додому. Результат надходить в особистий кабінет, а розшифрувати його допоможе лікар-імунолог лабораторії очно в Києві або онлайн. При онлайн-замовленні діє знижка 5%.
Ні. ANA є майже у всіх пацієнтів із вовчаком, але й у багатьох людей без нього. Діагноз підтверджують специфічні антитіла (dsDNA, Sm) і клінічні критерії, які оцінює ревматолог.
Зазвичай кожні 3-6 місяців і при зміні самопочуття. При люпус-нефриті частіше, разом із комплементом і аналізом сечі.
Інші напрямки аутоімунної діагностики дивіться в розділі «Аутоімунологія».