i3 Отрута оси (1058)

Метод:

   FEIA (Fluoreszenz Enzym Immunoassay/Флуоресцентний імуноферментний аналіз, ImmunoCAP (Імунофлуоресценція на твердій фазі)) – кількісне визначення.

Загальна характеристика:

   Перетинчастокрилі з роду Vespula — це соціальні оси, що мешкають у Північній півкулі, вдруге поселилися в Австралії, Новій Зеландії та Південній Африці.

Показання для призначення:

• для діагностики алергічних реакцій;
• для оцінки рівня сенсибілізації та ризику розвитку алергічних реакцій;
• контролю ефективності проведеної терапії;
• для оцінки зниження рівня сенсибілізації після виключення контакту з алергеном та проведення терапії;
• з метою оцінки напруженості імунної системи.

Маркер:

   Маркер сенсибілізації до алергенів основних груп

Клінічна значимість:

   Укуси перетинчастокрилих викликають 48% важких анафілактичних реакцій, що виникають у дорослих європейців, і 20% тих, що виникають у дітей. У Сполучених Штатах поширеність анафілаксії, спричиненої перетинчастокрилими , оцінюється в 3% серед дорослих і 1% у дітей, при цьому щорічно документується від 40 до 100 смертельних випадків, спричинених укусами перетинчастокрилих . Анафілаксія частіше зустрічається у дорослих, ніж у дітей. Системні реакції зазвичай виникають протягом декількох хвилин після укусу. Ризик повторної анафілаксії становить від 30% до 70%. За оцінками, від 9 до 42% загальної популяції чутливі до отрути перетинчастокрилих . Бджолярі, працівники теплиць і сільське населення мають більший ризик розвитку алергії на укуси бджіл. Розлади тучних клітин, включаючи спадкову α-триптаземію, підвищений базовий рівень триптази в сироватці крові або сімейний анамнез алергії на бджіл, пов’язані з підвищеним ризиком виникнення та тяжкості реакцій, спричинених укусом перетинчастокрилих. Анамнез анафілаксії, спричиненої перетинчастокрилими , є ознакою основного захворювання клональних тучних клітин.

   На даний момент в отруті Vespula spp охарактеризовано шість молекулярних алергенів, два з яких, Ves v 1 і Ves v 5, доступні для діагностики in vitro . Ves v 1 і Ves v 5 є маркерними алергенами для справжньої сенсибілізації до отрути Vespid.

   Серед шести охарактеризованих алергенів з отрути Vespula spp більшість є ферментами, такими як фосоліпаза A1 Ves v 1, тоді як Ves v 5 має ще невідому функцію, а вітелогенін Ves v 6 сприяє росту ембріона (31, 32). Алергени Vespula глікозильовані, що означає, що IgE до перехресно-реактивних вуглеводів (CCD) також слід аналізувати під час in vitro діагностики сенсибілізації Vespid. Біохімічні властивості, молекулярна маса та поширеність сенсибілізації для алергенів Vespula vulgaris підсумовані нижче.

   Сенсибілізація до отрути Vespula spp часто пов’язана з сенсибілізацією до інших отрут, таких як отрута медоносних бджіл, Polistes spp, отрута шершнів тощо. Подвійна сенсибілізація, незалежно від того, чи є вона результатом справжньої подвійної сенсибілізації або перехресної реактивності, може бути клінічно значущою та піддавати пацієнтів ризику серйозних реакцій на укуси різних видів перетинчастокрилих , особливо у суб’єктів із основними захворюваннями мастоцитів.

Правила підготовки пацієнта:

   Вранці, натщесерце (можна пити чисту негазовану воду) або через 4 години після останнього прийому їжі, не курити протягом 30 хвилин до аналізу. Дітям до 1 року не приймати їжу протягом 30-40 хвилин до дослідження. Дітям віком від 1 до 5 років не вживати їжі протягом 2-3 годин до дослідження.

Транспортування:

   У замороженому вигляді (-20 ° С), не допускаючи розморожування