You are here:

Код: 1622

HLA-типування A,B,C-локуси (клас 1) (1622)

8 668 

Термін виконання: 7-10 робочих днів

Матеріал: 6 мл крови з ЭДТА. Окрема пробірка На пробірках має бути точна ідентифікація: написано від рукина англ ПІБ, ДР - чия проба, хто донор, хто реципієнт. Обов'язково є письмова угода пацієнта на проведення аналізу (угода на генетичний тест).

Метод:

   EPPCR (Endpunkt-PCR).


Загальна характеристика:

   Система HLA (human leucocyte antigens – антигени тканинної сумісності) забезпечує регуляцію імунної відповіді, контролюючи такі найважливіші фізіологічні процеси, як взаємодія імунокомпетентних клітин організму, розпізнавання клітин, запуск та реалізацію імунної відповіді. Молекули HLA виконують роль своєрідних “антен” на поверхні клітин, що дозволяють організму розпізнавати власні та чужі клітини (бактерії, віруси, ракові клітини і т.д.) і при необхідності запускати імунну відповідь, що забезпечує вироблення специфічних антитіл та видалення чужорідного агента з організму. Система HLA є індивідуальним набором різного типу білкових молекул, розташованих на клітинній поверхні. Набір антигенів (HLA-статус) унікальний для кожної людини (Choo, 2007).

 

Показання для призначення:

  • для уточнення сумісності тканин при трансплантації між донором та реципієнтом;
  • для оцінки схильності до розвитку захворювань (наприклад, апластична анемія)

 

Маркер:

   Гістосумісності

 

Клінічна значимість:

   До першого класу головного комплексу гістосумісності відносяться молекули типів HLA-А, -В і -С. Антигени першого класу знаходяться на поверхні будь-яких клітин. Представниками другого класу є HLA-DQ, -DP, -DR. Антигени другого класу системи HLA знаходяться на поверхні тільки деяких клітин імунної системи, переважно це лейкоцити та макрофаги. Молекули HLA I класу беруть участь в ініціації клітинної імунної відповіді на ендогенні пептиди, а молекули HLA II класу – гуморальної імунної відповіді на екзогенні білки (Aptsiauri and Osuna, 2011; Cruz-Tapias et al., 2013).

   Система HLA може допомогти розв’язувати такі важливі проблеми медицини, як трансплантація органів та тканин, боротьба з онкологічними та аутоімунні захворювання та ін. HLA-генотип обов’язково враховується при підборі донора для процедури трансплантації. Сприятливий прогноз пересадки органу вище при найбільшій схожості донора та реципієнта за антигенами тканинної сумісності. Доведено також взаємозв’язок між HLA-антигенами та схильністю до ряду захворювань. Так, практично у 85% хворих на анкілозивний спондиліт і синдромом Рейтера виявлено HLA В27 антиген (Lin & Gong, 2017). Більш ніж у 95% хворих на цукровий діабет 1 типу визначаються HLA DR3, DR4 антигени (Fiorillo et al., 2017).

   Одним з імунологічних чинників невиношування вагітності є збіг за трьома і більше загальними антигенами HLA II класу. Дитина отримує половину генів від батька та половину від матері. Для імунної системи будь-які білки, які кодуються генами, є антигенами та потенційно здатні викликати імунну відповідь. На початку вагітності (перший триместр) чужорідні для організму матері батьківські антигени плода викликають у матері вироблення захисних (блокуючих) антитіл. Ці захисні антитіла зв’язуються з батьківськими HLA-антигенами плода, захищаючи їх від клітин імунної системи матері (натуральних кілерів) та сприяючи нормальному протіканню вагітності. Якщо ж у батьків збігається 4 й більше антигенів HLA II класу, то вироблення захисних антитіл різко знижується або не відбувається. В цьому випадку плід залишається беззахисним від материнської імунної системи, яка без захисних антитіл розцінює клітини ембріона як скупчення пухлинних клітин і намагається їх знищити (це природний процес, тому що в будь-якому організмі щодоби утворюються пухлинні клітини, які ліквідуються імунною системою). В результаті настає відторгнення ембріона та викидень. Таким чином, для нормального протікання вагітності потрібно, щоб чоловік та жінка відрізнялися за HLA-антигенами II класу. Також існує статистика, які алелі (варіанти) HLA-генів жінок і чоловіків призводять до викиднів частіше або рідше. Таким чином, для діагностики імунних форм невиношування вагітності важливе значення має визначення генотипу подружжя за HLA-антигенів II класу. Бажано проведення генотипування за HLA-DR та HLA-DQ антигенами, особливо за HLA-DR, тому що ці антигени представлені на клітині в незрівнянно більшій кількості та є найбільш імуногенно активними (Hviid et al., 2002; Leeet al., 2011; Kwak-Kim et al., 2013; Geneugelijk et al., 2016).

   У трансплантології та трансфузіології визначення гістосумісності у пар «донор-реципієнт» грає велику роль в приживаємості трансплантата/відсутності розвитку імунологічних реакцій після переливання компонентів крові. Хірургічний досвід з трансплантацій та вдосконалення якості HLA-типування свідчить про те, що приживаємість пересадженого органа/успішність переливання крові безпосередньо залежить від ступеня HLA-несумісності. Тому зараз в провідних трансплантологічнихцентрах не роблять пересадку/переливання «наосліп», обов’язково визначають ступінь HLA-сумісність у пар «донор-реципієнт». Для попередження швидкого відторгнення пересаджених органів і тканин необхідно, щоб реципієнт мав ту ж, що і донор, групу крові системи АВ0 і не мав антитіл до алоантигенів HLA-генних локусів А, В, С, D донорського організму. У більшості випадків трансплантації стандартним й загальноприйнятим вважається збіг мінімум 4 локусів HLA (HLA-A, HLA-B, HLA-C й HLA-DRB1) і, частіше, 5 (HLA-A, HLA-B, HLA-C і HLA- DRB1, HLA-DQB1) у парі донор-реципієнт (Sheldon & Poulton. 2006;  Montgomery et al., 2018).

   Також, HLA-типування використовується для оцінки ризику цукрового діабету (ЦД). Певні різновиди HLA-антигенів частіше за інших зустрічаються у хворих на цукровий діабет. Деякі алелі (варіанти одного гена) можуть підвищувати схильність до хвороби або мати захисну дію при цукровому діабеті. Наприклад, наявність B8 або B15 алелей в генотипі окремо збільшує ризик діабету у 2-3 рази, а спільно – в 10 разів. Присутність певних алелей може збільшувати ризик захворювання на цукровий діабет 1 типу з 0,4% до 6-8%. Щасливі носії B7 алеля хворіють на діабет в 14,5 раза рідше тих людей, у яких B7 алель відсутній. «Захисні» алелі в генотипі також сприяють більш м’якому перебігу хвороби, якщо діабет все-таки розвинеться (наприклад, DQB*0602 у 6% хворих на ЦД 1 типу). Найбільш інформативні антигени HLA II класу: DR3/DR4 та DQ. У 50% хворих на ЦД I типу виявлені HLA-антигени DR4, DQB*0302 та/або DR3, DQB*0201. При цьому ризик розвитку хвороби зростає багаторазово (Fiorillo et al., 2017).

   З огляду на все вищесказане та дані наукових досліджень, рекомендується проводити обов’язкове HLA-типування всім дорослим пацієнтам при постановці їм діагнозів гострої мієлоїдної лейкемії, гострої лімфобластної лейкемії, мієлодиспластичного синдрому, хронічної мієлоїдної лейкемії (у випадках наявності адекватного гематологічної або цитогенетичної відповіді на застосування інгібіторів тирозинкіназ), у випадках хронічної лімфоцитарної лейкемії, викликаної цитогенетичними або молекулярними факторами високого ризику та ін., що сприятливо позначиться на результатах трансплантацій, виживанні та одужанні пацієнтів.

 

Правила підготовки пацієнта:

   Вранці, натщесерце (можна пити чисту негазовану воду) або через 4 години після останнього прийому їжі, не палити протягом 30 хвилин до аналізу. Дітям до 1 року не приймати їжу протягом 30-40 хвилин до дослідження. Дітям віком від 1 до 5 років не вживати їжі протягом 2-3 годин до дослідження.

 

Транспортування:

   В охолодженому вигляді (при t +2 +8 ºС), не заморожувати.