fx9 Суміш харчових продуктів 3 (мигдаль, ківі, диня, банан, виноград) (1298)

Метод:

   FEIA (Fluoreszenz Enzym Immunoassay/Флуоресцентний імуноферментний аналіз, ImmunoCAP (Імунофлуоресценція на твердій фазі)) – кількісне визначення.

Склад:

• Мигдаль
• Ківі
• Диня
• Банан
• Виноград

Показання для призначення:

• для діагностики алергічних реакцій
• для оцінки рівня сенсибілізації та ризику розвитку алергічних реакцій
• для оцінки зниження рівня сенсибілізації після виключення контакту з алергеном та проведення терапії
• з метою оцінки напруженості імунної системи

Маркер:

   Маркер сенсибілізації до алергенів основних груп

Клінічна значимість:

   На сьогодні в мигдалю виділено ряд алергенів, основні з яких є білками запасу, що завжди зустрічаються у насінні. І вони є близькими за структурою до двох класів основних алергенних білків запасу — 7S-глобулінів та 2S-альбумінів.

   Один з таких білків є термостійким, а інший таким, що руйнується під впливом високих температур. Ці білки є для мигдалю основними.

• Перший — це AMP або амандин, основний білок запасу в мигдалі. Саме він є головним алергеном, на який реагують пацієнти з алергією до цього горіха. Цей білок руйнується при нагріванні та під дією травних ферментів.
• Інший — це термостійкий Pru du 2S-альбумін. Цей білок є відповідальним за розвиток перехресної алергії на продукти, які також його містять: волоський горіх, насіння соняшника та арахіс, який входить до топ-8 алергенів. 

   Крім основних, у мигдалю охарактеризовані такі алергени:

• Pru du Conglutin, представлений однойменним білком конглютином.
• Pru du LPT, білок-переносник ліпідів (LTP). Білки, що входять до цього класу, є основними алергенами плодів розоцвітих — родини, до якої належить мигдаль.

   А тому чутливість до нього означає й перехресні реакції різного ступеню важкості з іншими представниками родини розоцвітих:

• персиками,
• абрикосами,
• вишнями/черешнями,
• нектаринами,
• яблуками,
• грушами,
• сливами, 
• полуницями.

   Можливі також реакції між мигдалем та рослинною їжею, що не входить до однієї з мигдалем родини, але має у своєму складі LTP.

   Наприклад, LTP абрикоса має відповідно 91 % та 94 % ідентичності послідовності з LTP з персика та мигдалю. А LTP лісового горіха (ліщини), який є більш далеким родичем мигдалю, має 62% гомології амінокислот з LTP мигдалю, тобто перехресна алергія між цими продуктами зустрічається рідше. Втім, ризик її є доволі високим.

• Інший алергенний білок мигдалю — Pru du Amandin — входить до класу 11S-легумінів. Чутливість до цього білку може спровокувати розвиток перехресної алергії до кукурудзи.
• Pru du 4 — профілін. Такі білки входять до кожної клітини кожної рослини і три чверті з них є подібними між собою. Людина, чутлива до профілінів, що містяться в мигдалі, може мати алергію і на інші продукти рослинного походження. У першу чергу це стосується плодів тієї ж родини розоцвітих, зокрема персика, абрикоса, сливи, яблука. 

   Також виявлено подібність між профіліном мигдалю та злаків, тож людина з алергією на профілін мигдалю може реагувати й на пилок злакових трав.

   Аналогічним чином можливе виникнення перехресної реакції на кедровий горіх.

   Є два види алергії на ківі — справжня й хибна хвороба. У першому випадку імунна система реагує на один з дванадцяти білків як на речовину, шкідлива організму. Тоді починається вироблення антитіл, обволакивающих патоген, після чого зростає вироблення гістаміну, який і викликає зовнішні прояви алергії.

   Крім цього, іноді виникає алергія на вітаміни або мінерали, що знаходяться в складі ківі. Тоді організм негативно реагує на всі продукти харчування, які містять це хімічна сполука. Але несприйнятливість однією з основних складових їжі зустрічається вкрай рідко, тому таке порушення реєструються в ранньому дитинстві, ще під час першого прикорму.

   Найчастіше, будь-які форми алергії на ківі з’являється у дитини до 6-13 років. У цьому віці імунна система недосконала і нетипово реагує на будь-які нові речовини, що потрапляють в організм. Коли ж людина стає старше і імунітет вже більш розвинений, більшість алергічних реакцій зменшується, іноді аж до повного зникнення. Саме з цієї причини в дорослому віці багато хто може харчуватися їжею, забороненої в дитинстві.

   Хибна алергія на ківі виникає не на самі плоди, а на речовини, що знаходяться на шкірці або в м’якоті. Алергени потрапляють в ківі із зовнішнього середовища під час вирощування плодів. Найчастіше це пов’язано з порушенням умов зростання, використання пестицидів або нітратів.

   На сьогодні відомі аж сім алергенних білків дині. Деякі з них мають схожі властивості.

   Основним алергеном дині вважається білок Cuc m 2, до якого чутливі практично всі люди з реакцією на цей плід. 

   Cuc m 2 належить до групи профілінів. Ці білки зустрічаються практично у всіх рослинах та мають високу перехресну реактивність. Вони зазвичай викликають симптоми синдрому оральної алергії, проте добре перетравлюються шлунковим соком і не призводять до серйозніших реакцій.

   Якщо людина сенсибілізована до профілінів, вона, як правило, чутлива і до пилку рослин, і до овочів та фруктів. Така перехресна реакція називається синдромом “пилок-плоди”. 

   Найважливішими профілінами, окрім динного, є білки:

• пилку злакових трав;
• пилку полину та амброзії;
• пилку берези;
• пилку оливи та ясена;
• пилку подорожника;
• латексу;
• апельсину;
• ківі;
• кісточкових фруктів (яблуко, груша, персик, черешня);
• банану.

   Тому люди, чутливі до дині, можуть реагувати на ці плоди та пилок. Найчастіше позитивні результати шкірних тестів та симптоми алергії у людей, чутливих до дині, викликали персик, інжир і ківі. 

   Також 47 % пацієнтів повідомили про симптоми, викликані горіхами. Переважно – волоськими та лісовим горіхом.

   Припускається, що в умовах, коли в лабораторії важко провести комплексну діагностику алергії, чутливість до дині, кавуна, цитрусових, томату і банану може бути використана як маркер гіперчутливості до профіліну.

   Чутливість до інших пилкових зерен — рослин родини кипарисових (кипарис, туя, ялівець) визначає ще один алерген дині — Cuc m TLP. Люди, сенсибілізовані до нього, можуть реагувати й на пилок названих рослин.

   Окрім того, люди з алергією на диню можуть бути чутливими до помідорів та винограду.

   Cuc m LTP є білком-переносником ліпідів. Він дуже стійкий до перетравлення та температурного впливу, що робить його потенційно потужним алергеном, який не розкладається и при нагріванні. 

   Навіть більше: у людей з алергією на диню можливий й розвиток алергії на латекс.

   Також було описано професійний контактний дерматит, пов`язаний з динею.

   Ще одним клінічно значущим алергеном дині є Cuc m 3. Він входить до групи PR 10, відомої здатністю викликати симптоми синдрому оральної алергії. Цей алерген накопичується, головним чином, у соку центральної частини дині. Тому людям, чутливим до нього, не можна вживати сік цього плоду.

   Cuc m 3 має й високу перехресну реактивність з білками винограду та огірка. Разом із Cuc m 1 цей алерген обумовлює чутливість людей до мускусної дині.

   Окрім цього, у пацієнтів з алергією на диню можлива перехресна реактивність з іншими фруктами та овочами, що містять схожі алергени. Найважливіші з них — селера, ківі, банан, цитрусові, кісточкові (персик, абрикос), яблуко, груша, малина, полуниця, шовковиця та помідор.

   Основним алергеном бананів, що ми звикли бачити на полицях супермаркетів, є білок Mus a 1, який входить до групи профілінів. Чутливість до нього означає, що пацієнт має ймовірну сенсибілізацію й до пилку злаків, полину, берези, оливи, а також до апельсинів, кавуна та дині.

   Профіліни легко розкладаються при нагріванні та травленні. Тому симптоми чутливості до них найчастіше проявляються як синдром оральної алергії.

   Наступні три алергени — Mus a 2, Mus a 5 та нещодавно відкритий Mus a 6  — обумовлюють у людей, сенсибілізованих до них, алергію на латекс та латексні вироби. Адже родичі цих білків містяться й у соку гевеї – рослини, з якої отримують природний каучук.

   За деякими даними, чутливість до цих білків банана розвивається у 45 % пацієнтів з алергією на латекс. Окрім банана, у людей з алергією на латекс може розвинутися й алергія до ківі, каштану, манго та авокадо, а також до деяких горіхів. 

   Зокрема, алергічна реакція у дитини з алергією на горіхи може виникнути після вживання сирих бананів або дотику до них. Щоправда, така реакція рідко буває сильною.

   Симптоми латексно-бананової алергії є більш важкими, ніж прояви пилково-бананової. Перші охоплюють генералізовану кропив’янку, біль у животі, блювоту та іноді — анафілаксію.

   Важливим алергеном банана, який не розкладається при нагріванні та травленні, є білок Mus a 3. Він належить до групи білків-переносників ліпідів. Саме чутливість до цього білку найчастіше обумовлює у пацієнтів ризик настання анафілактичних реакцій.

   Родичі протеїну Mus a 3 знаходяться й у кісточкових та інших плодах родини розових (яблуку, персику, абрикосу, вишні, сливі, груші, червоній малині, полуниці), а також у шовковиці, ківі, цитрусових та винограді.

   У кісточкових та ківі можна знайти й тауматин-подібні білки – родичі ще одного бананового алергену — Mus a 4. Кількість цього білка підвищується у стиглих плодах. Він є стабільним і також може призводити до серйозних симптомів, включаючи шкірний висип та проблеми з травленням.

   Що ж стосується власне алергенів винограду, то на сьогодні їх ідентифіковано декілька. Найнебезпечніший – білок перенесення ліпідів (LTP) Vit v 1. Він є гомологічним та перехресно реагує з LTP персика.

   Відтак відповідним терміном для опису цього стану є «синдром LTP». У хворих, які часто реагують на інші продукти рослинного походження, що містять білки перенесення ліпідів, цей синдром проявляється важкою алергією.

   В першу чергу на рослини, що належать до родини розових. Окрім вже згаданого персика, це:

• вишня,
• яблуко,
• слива,
• ожина,
• малина,
• шипшина,
• полуниця,
• мигдаль, 
• абрикос.

Правила підготовки пацієнта:

   Вранці, натщесерце (можна пити чисту негазовану воду) або через 4 години після останнього прийому їжі, не курити протягом 30 хвилин до аналізу. Дітям до 1 року не приймати їжу протягом 30-40 хвилин до дослідження. Дітям віком від 1 до 5 років не вживати їжі протягом 2-3 годин до дослідження.

Транспортування:

   У замороженому вигляді (-20 ° С), не допускаючи розморожування