fx31 Суміш фруктів 6 (асоційованих з пилком берези) (зелене яблуко, груша, персик, вишня, слива) (1292)

Метод:

   FEIA (Fluoreszenz Enzym Immunoassay/Флуоресцентний імуноферментний аналіз, ImmunoCAP (Імунофлуоресценція на твердій фазі)) – кількісне визначення.

Склад:

• Зелене яблуко
• Груша
• Персик
• Вишня
• Слива

Показання для призначення:

• для діагностики алергічних реакцій
• для оцінки рівня сенсибілізації та ризику розвитку алергічних реакцій
• для оцінки зниження рівня сенсибілізації після виключення контакту з алергеном та проведення терапії
• з метою оцінки напруженості імунної системи

Маркер:

   Маркер сенсибілізації до алергенів основних груп

Клінічна значимість:

   У пошуках причин, чому алергія на яблука іноді проявляється сильніше, вчені виявили головного «винуватця» проблеми. Ним визнаний білок (протеїн) Mal d1, що міститься в будь-яких типах продуктів. Кількість цієї речовини в яблуках збільшується по мірі їх зберігання. Чим довше фрукти лежать у шухлядах після збору, тим вище у них буде концентрація протеїну Mal d1.

   Саме Pru p 3, який не перетравлюється ферментами кишечника, а також термостабільний, тобто не руйнується при нагріванні, є первинним алергеном. До нього виникає сенсибілізація у жителів Італії, Іспанії, Греції, а також Ізраїлю. 

   Алергія до інших перелічених вище фруктів, там, як правило, є вторинною і виникає через подібність алергену персика до алергенів інших плодів.

   Існують два типи алергічних реакцій, які можуть викликати рослинні харчі, у тому числі груша. Це істинна харчова та перехресна алергії. 

   Зазвичай смертельно небезпечна реакція на плід груші (Pyrus communis) зустрічається у мешканців країн Середземномор`я. Цей феномен пояснюється поширеною в регіоні істинною харчовою сенсибілізацією до персика. 

   А якщо точніше, до його головного алергену — білка-переносника ліпідів (LTP) Pru p 3. Він є близьким родичем алергенного LTP груші Pyr c 3. 

   Відтак у людей, гіперчутливих до персика, з високою ймовірністю може розвинутися перехресна алергія до груші. А також до плодів інших рослин родини розових:

• яблука,
• сливи,
• абрикоса,
• малини,
• черешні,
• вишні.

   Особливістю білків, що переносять ліпіди, є стійкість до нагрівання та травних ферментів. Як наслідок людина, сенсибілізована до грушевого LTP, відчуватиме симптоми алергії при вживанні не лише свіжих плодів, а й таких, що пройшли кулінарну обробку та входять до складу джемів, варення, компотів й кулінарних виробів. 

   А от для Північної та Центральної Європи, а також Північної Америки є характерним так званий березово-плодовий синдром. Це перехресна алергія на плоди, яка розвивається у людей, гіперчутливих до березового пилку. Пояснюється такий зв`язок спорідненістю головних алергенів: Bet v 1 берези та Pyr c 1 груші.

   І оскільки цей грушевий білок руйнується при нагріванні, реакція на нього у вигляді синдрому оральної алергії проявляється лише при вживанні свіжих плодів.

   Ще два білки-родичі, що є причиною перехресної алергії між березовим пилком та плодами груші, — профіліни Bet v 2 та Pyr c 4. Органічні молекули, що представляють цей клас речовин, входять до складу усіх частин усіх без винятку рослин та в ¾ випадків споріднені між собою. 

   Тож якщо у вас є алергія на профілін груші, цілком вірогідний розвиток реакції й на профіліни інших плодів. Наприклад, вишневого Pru av 4, який, як і його грушевий родич, є дуже подібним до березового Bet v 2.

   Своєю чергою грушевий ізофлавон редуктаза (рослинний аналог людських естрогенів) Pyr c 5 відповідає за перехресну алергічну реакцію з іншими плодами, що містять речовини цього класу. Зокрема соєю, бананом та апельсином.

   Утім, викликати реакцію гіперчутливості можуть не лише свіжі груші, а й сушені. В цьому випадку людина може сенсибілізуватися як до описаних вище алергенних білків, так і до сульфітів. 

   Ці похідні сірки використовують для запобігання псуванню сухофруктів та появи на них цвілі. Сама цвіль, до речі, також здатна стати причиною алергії.

   Алергія на персик є найбільш поширеною формою IgE-опосередкованої гіперчутливості до фруктів у Середземномор’ї. Її поширеність можна оцінити в 10—40 % в Іспанії та Італії — у пацієнтів з алергією на пилок. Або в Ізраїлі — навіть до 75 % — в осіб, які мають алергію до фруктів та/або рослин.

   У Північній Європі історія відрізняється лише тим, що жителі цієї частини континенту спочатку розвивають чутливість до пилку берези. Його білки подібні до алергенів кісточкових та інших плодів родини розових. 

   Проте ці білки легко розкладаються травними ферментами. Тому не викликають симптомів харчової алергії, а лише синдром оральної алергії, який проявляється у ротовій порожнині, глотці та на обличчі.

   За розвиток синдрому оральної алергії відповідають термолабільні білки з групи PR-10, які містяться й у пилку й у фруктах рослин родини розових, у тому числі — в персику.

   А от симптоми власне харчової алергії спричиняє, у першу чергу, вже згаданий білок персика Pru p 3,  сенсибілізація до якого частіше розвивається через травний тракт. Саме у цьому плоді міститься, так би мовити, головний фруктовий алерген родини розових.

   Отже, пацієнти з алергією до пилку берези можуть мати  перехресну алергію до вишні та черешні, а також до деяких інших плодів та горіхів, що мають у складі білки, схожі на білки берези та цих ягід.

   Ще один алергенний білок вишень та черешень — тауматін-подібний Pru av 2. Він також присутній у яблуках та може спричиняти перехресну сенсибілізацію до них.

   Проте, на відміну від Pru av 1, цей білок є термостабільним і не розкладається при нагріванні та перетравленні. Він спричиняє розвиток харчової сенсибілізації до сирих та до термічно оброблених вишень і черешень. А ще — до пилку кипариса та ялівцю, які широко використовуються для озеленення міст.

   У спричиненні алергії до оброблених термічно черешень Pru av 2 допомагає третій алерген цих фруктів — Pru av 3. Він теж стійкий до термічної обробки, до перетравлення, а також до зміни рН шлункового соку.

   Схожі на нього білки, крім вже названих продуктів, містять:

• персики,
• виноград,
• апельсини,
• латук,
• кукурудза,
• пшениця,
• спельта,
• цибуля,
• латекс,
• пилок настінниці, амброзії, полину, оливи та платану.

   Тому люди, чутливі до вишень, можуть бути сенсибілізованими й до алергенів названих продуктів та пилку.

   Причому саме Pru av 3 входить до групи білків, які найчастіше залучені у розвиток харчової алергії у дорослих. Особливо — у Середземномор’ї. Саме ці білки обумовлюють первинну чутливість до вишень або черешень. Вона означає, що ви маєте алергію на сам фрукт.

   У північній півкулі, де широко розповсюджені береза та її родичі-дерева з порядку букоцвітих, які разом виділяють алергенний пилок, первинна сенсибілізація до фруктів трапляється рідше. Найчастіше, ще у дитинстві, у жителів півночі та центру Європи першою виникає саме сенсибілізація до пилку цих дерев.

   Пізніше, у підлітковому або дорослому віці, у чутливих до пилку берези людей до пилкової сенсибілізації  може доєднатись й вторинна чутливість до фруктів. І відповідальний за це алерген вишень-черешень Pru av 1, гомолог якого зустрічається у пилку берези.

   Первинна харчова алергія до вишні або черешні, на відміну від вторинної,  частіше проявляється важчими алергічними реакціями.

   Утім, сенсибілізуватися людина може й до свіжих слив. Сприяє цьому наявність у складі цих плодів чотирьох алергенних білків: Pru d 1, Pru d 2, Pru d 3 та Pru d 4.

   Так, Pru d 1 є подібним до основного алергенного білка берези Bet v 1. Як наслідок у гіперчутливих до її пилку людей може розвинутися алергія і на сливу. Це явище має назву синдрому «береза – плоди». 

   Зазвичай така гіперчутливість проявляється у вигляді синдрому оральної алергії. Його основні симптоми — це свербіж та/або опухання рота, горла, вух. Симптоми проявляються протягом 5–15 хвилин після вживання свіжих слив.

   У важких випадках синдром оральної алергії може нести загрозу життю. Це стається, якщо у гіперчутливої до сливи людини розвивається анафілаксія або анафілактичний шок, що потребують негайної медичної допомоги. Але такі наслідки чутливість до сливового Pru d 1 виникають дуже рідко.

Правила підготовки пацієнта:

   Вранці, натщесерце (можна пити чисту негазовану воду) або через 4 години після останнього прийому їжі, не курити протягом 30 хвилин до аналізу. Дітям до 1 року не приймати їжу протягом 30-40 хвилин до дослідження. Дітям віком від 1 до 5 років не вживати їжі протягом 2-3 годин до дослідження.

Транспортування:

   У замороженому вигляді (-20 ° С), не допускаючи розморожування