fx27 Суміш харчових продуктів 27 (тріска, борошно пшеничне, лісовий горіх (фундук), боби сої) (1312)

Метод:

   FEIA (Fluoreszenz Enzym Immunoassay/Флуоресцентний імуноферментний аналіз, ImmunoCAP (Імунофлуоресценція на твердій фазі)) – кількісне визначення.

Склад:

• Тріска
• Борошно пшеничне
• Лісовий горіх (фундук)
• Боби сої

Показання для призначення:

• для діагностики алергічних реакцій
• для оцінки рівня сенсибілізації та ризику розвитку алергічних реакцій
• для оцінки зниження рівня сенсибілізації після виключення контакту з алергеном та проведення терапії
• з метою оцінки напруженості імунної системи

Маркер:

   Маркер сенсибілізації до алергенів основних груп

Клінічна значимість:

   Тріска – одна з найважливіших промислових риб. З її печінки виготовляють риб’ячий жир.

   Алергія на тріску є результатом дії одного із найсильніших харчових подразників – білка риби. Білки тріски складають майже 19 % тіла риби і містять у значній кількості три незамінні амінокислоти: лізин, метіонін та триптофан. Вони входять до так званого алергену М (Gad c 1).

   Не завжди причина чутливої ​​реакції організму полягає у вживанні страв із тріски. У деяких випадках алергію викликає субстрат із низькою молекулярною щільністю – це може бути навіть запах тріски чи риб’ячий жир.

   Описано системні реакції, які виникали не тільки після вживання в їжу тріски, але і при вдиханні пари або диму при приготуванні, а також при контакті риби зі шкірою людини. Алергени тріски, що потрапили в їжу не тільки у вигляді готового продукту, але й у складі кулінарного жиру та олії, можуть стати причиною анафілактичної реакції з високим ризиком смерті. Небезпечним для сенсибілізованих пацієнтів може бути посуд, у якому раніше зберігалася чи оброблялася риба.

   Алергія на білки риб спостерігається досить часто. При сенсибілізації до алергенів тріски можливий розвиток перехресних реакцій при вживанні коропа, окуня, вугра та тиляпії. У той же час, деякі пацієнти можуть бути сенсибілізовані до тріски і при цьому бути нечутливими до інших видів риби.

   До складу пшениці входять понад три сотні білків, вміст яких варіюється залежно від сорту злаку. А ті майже три десятки з них, які сьогодні визнані алергенними, розділяють на три основні групи:

• Альбуміни, розчинні у воді та схожі на альбуміни молока або яєць.
• Глобуліни, нерозчинні у чистій воді, які, втім, розчиняються у розбавлених солях.
• Глютени. Складаються з гліадинів та глютелінів, нерозчинні у воді та розчинах солей.

Глютени

   Своєю чергою глютени поділяються на: 

• Гліадини. До цієї групи належить проламін, основний алерген пшениці, вміст якого коливається від 28 до 42 %; розчинний у спиртах.
• Глютеліни. Основний білок групи — глютелін, його вміст у пшениці коливається від 42 до 62,5 %.

   До групи глютенів, зокрема, належать вісім білків:

• Три-а-альфа-бета-гліадин — Tri a 21 Gluten.
• Три-а-альфа-гліадин — Tri a alpha Gliadin.
• Омега-5 гліадин — Tri a 19.
• Три-а-бета-гліадин — Tri a beta Gliadin.
• Три-а-гамма-гліадин — Tri a 20 gamma Gliadin.
• Високомолекулярний глютенін — Tri a 26.
• Три а-омега-гліадин — Tri a omega-2 Gliadin.
• Низькомолекулярний глютенін — Tri a 36.

   Саме білки цієї групи відповідають за розвиток целіакії. А також за алергічні реакції, які виникають при вдиханні пшеничного борошна, — так звану астму пекаря (альфа- та омега-гліадин).

Наприклад, маса високомолекулярного глютеліну Tri a 26 у складі пшеничного борошна становить від 7 до 12 %.

Профіліни та білки-переносники ліпідів

   Інших групи алергенів у пшениці представлені, зокрема, профілінами та білками-переносниками ліпідів (LTP).

• Так, до класу профілінів належить Tri a 12, який міститься у зерні та у пилку пшениці. 

   Профіліни входять до кожної рослинної клітини, і три чверті з них є подібними навіть у неспоріднених між собою видів. 

   Це означає, що у людини, яка має алергію до профілінового білку однієї рослини, може розвинутися реакція гіперчутливості до профілінів інших. 

   У випадку з пшеницею це перш за все можуть бути інші злаки, такі як жито чи овес. Утім, наявність алергії до пшениці не обов’язково означає розвиток гіперчутливості до інших круп.

• Tri a 14 — білок LTP — є важкотравним і не руйнується при нагріванні. Він відповідає за алергічну реакцію, яка виникає при вживанні пшениці в їжу, шкірному контакті з нею або при вдиханні пшеничного борошна.
• Аналогічну реакцію викликає й алергенний білок Tri a aA/TI – інгібітор (тобто уповільнювач) альфа-амілази або трипсину. Це ферменти, які розщеплюють їжу в роті та кишечнику.

   Водо/солерозчинні альбуміни та глобуліни, про які йшлося вище, є також важливими білками, що сприяють виникненню негайних реакцій гіперчутливості (наприклад, астма пекаря) до пшеничного білка у тих, хто контактує з нею за родом занять. 

   У таких випадках ці білки виявляють від 70 до 80 % алерген-специфічної IgE-зв’язуючої активності. Також вони відіграють певну роль при  розвитку атопічного дерматиту.

   Окрім цього, астму пекаря можуть викликати ще ряд алергенів пшениці з класу пероксидаз, протеїназ, ізомераз.

   На додачу до них пшениця містить білки з класу гевеїнів (Tri a 18), що можуть визначати перехресні реакції з латексом, а ще хітиназу, жермін, тіоредоксин. Тобто цей продукт може викликати різноманітні реакції у різних людей.

   Відомі та описані 11 алергенних білків фундука. Деякі з них присутні як в пилку ліщини, так і в самому лісовому горіхові. Це Cor a 1, Cor a 2, Cor a 6. 

   Саме чутливість до цих сполук обумовлює виникнення синдрому оральної алергії при чутливості до фундуку. 

   Для прояву цього стану потрібно, щоб людина вже мала сенсибілізацію до пилку берези. Чому до берези, спитаєте ви? А тому, що люди, які мають алергію на дерева, найчастіше сенсибілізовані до Bet v 1 – головного алергену березового пилку. Адже береза — найпоширеніше дерево-алерген помірного клімату Європи. 

   Своєю чергою білок Bet v 1 за будовою схожий на білки пилкових зерен інших березових: граба, вільхи, а також ліщини. І виникнення СОА в цьому випадку пояснюється перехресною реактивністю між схожими за будовою алергенами лісового горіха і берези (Cor a 1 та Bet v 1, Cor a 2 та Bet v 2). 

   Містком між пилком та горіхом ліщини може бути протеїн Cor a 10. Хоча цей білок зустрічається лише в пилку, вважається, що він може обумовлювати й чутливість до плодів ліщини.

   Виключно у фундуку описані ще сім алергенів: білок LTP Cor a 8 та білки зберігання Cor a 9, Cor a 11, Cor a 12, Cor a 13, Cor a 14, Cor a 15. 

   Ці шість сполук належать до груп глобулінів, альбумінів та олеозінів. Всі ці білки відомі здатністю спричиняти істинну харчову алергію з важкими реакціями, включаючи анафілаксію. 

   Річ у тім, що рослина синтезує такі білки у насінні, яким є ядро горіха, щоб краще його зберегти: 

1. Зокрема, білками зберігання є глобуліни (Cor a 9, Cor a 11) та альбуміни (Cor a 14). Вони забезпечують насінню цілісність до й після проростання. 
2. Олеозіни (Cor a 12, Cor a 13 та Cor a 15) утримують в насінні жири та допомагають йому пережити висихання. 

   Відтак всі три класи білків, а також білок LTP Cor a 15, є стабільними до температури та перетравлення. Їх нашій травній системі важко засвоїти. 

   Продукти розпаду названих білків є також важкостравними. І, проникаючи через шлунково-кишковий тракт у кров, розпізнаються імунною системою як ворожі. Тож вона виділяє проти цих речовин антитіла.

   Існують два типи соєвої алергії:

• IgE – опосередкований, коли алергічна реакція розвивається миттєво;
• IgE – неопосередкований. Це уповільнений тип, коли симптоми алергії з’являються через 24—48 годин після вживання сої у чистому вигляді, соєвого молока або продукту, що містить сою.

   При алергії до сої першого типу організм виробляє антитіла, відомі як імуноглобуліни Е (IgE) антитіла. Вони помилково розпізнають молекули сої як шкідливі та у відповідь продукують біологічні речовини (в тому числі гістамін) щоб атакувати ці молекули. Таке вивільнення біологічно активних речовин призводить до алергічних проявів. З’являється висип, рідше виникає блювота, біль у животі, діарея та у поодиноких випадках – порушення дихання та анафілаксія.

   На відміну від IgE-опосередкованої алергії на сою, при другому типі захворювання антитіла IgE не беруть участь у виникненні алергічної реакції. При цьому симптоми відтерміновані і, як правило, виникають з боку шлунково-кишкового тракту. Це можуть бути болі у шлунку або кишечнику, діарея (у тому числі із кров’ю), блювота, рефлюкс та кольки.

   У рідкісних випадках у немовлят може виникнути синдром індукованого харчовим білком ентероколіту. Він включає діарею та важку повторювану блювоту. Ці симптоми виникають через дві-три години після потрапляння в організм соєвого білка.

   Не існує прямого зв’язку між алергією до сої та коров’ячого молока, оскільки у них немає спільного білка. Але людина може реагувати на обидва продукти.

   Тому суміші на основі соєвого білка не рекомендована дітям до шести місяців або в будь-якому віці при наявності симптомів шлунково-кишкового тракту, але може розглядатися в індивідуальному порядку з 6-12 місяців.

   Адже при IgE-опосередкованій алергії до сої супутня алергія до коров’ячого молока зустрічається у 7-14 % випадків, тоді як при IgE-неопосередкованій – у 30-50 %.

   У другому випадку механізм виникнення непереносності і сої, і коров’ячого молока подібний.

Правила підготовки пацієнта:

   Вранці, натщесерце (можна пити чисту негазовану воду) або через 4 години після останнього прийому їжі, не курити протягом 30 хвилин до аналізу. Дітям до 1 року не приймати їжу протягом 30-40 хвилин до дослідження. Дітям віком від 1 до 5 років не вживати їжі протягом 2-3 годин до дослідження.

Транспортування:

   У замороженому вигляді (-20 ° С), не допускаючи розморожування