fx24 Суміш харчових продуктів 10 (лісовий горіх (фундук), креветки, ківі, банан) (1309)

Метод:

   FEIA (Fluoreszenz Enzym Immunoassay/Флуоресцентний імуноферментний аналіз, ImmunoCAP (Імунофлуоресценція на твердій фазі)) – кількісне визначення.

Склад:

• Лісовий горіх (фундук)
• Креветки
• Ківі
• Банан 

Показання для призначення:

• для діагностики алергічних реакцій
• для оцінки рівня сенсибілізації та ризику розвитку алергічних реакцій
• для оцінки зниження рівня сенсибілізації після виключення контакту з алергеном та проведення терапії
• з метою оцінки напруженості імунної системи

Маркер:

   Маркер сенсибілізації до алергенів основних груп

Клінічна значимість:

   Відомі та описані 11 алергенних білків фундука. Деякі з них присутні як в пилку ліщини, так і в самому лісовому горіхові. Це Cor a 1, Cor a 2, Cor a 6. 

   Саме чутливість до цих сполук обумовлює виникнення синдрому оральної алергії при чутливості до фундуку. 

   Для прояву цього стану потрібно, щоб людина вже мала сенсибілізацію до пилку берези. Чому до берези, спитаєте ви? А тому, що люди, які мають алергію на дерева, найчастіше сенсибілізовані до Bet v 1 – головного алергену березового пилку. Адже береза — найпоширеніше дерево-алерген помірного клімату Європи. 

   Своєю чергою білок Bet v 1 за будовою схожий на білки пилкових зерен інших березових: граба, вільхи, а також ліщини. І виникнення СОА в цьому випадку пояснюється перехресною реактивністю між схожими за будовою алергенами лісового горіха і берези (Cor a 1 та Bet v 1, Cor a 2 та Bet v 2). 

   Містком між пилком та горіхом ліщини може бути протеїн Cor a 10. Хоча цей білок зустрічається лише в пилку, вважається, що він може обумовлювати й чутливість до плодів ліщини.

   Виключно у фундуку описані ще сім алергенів: білок LTP Cor a 8 та білки зберігання Cor a 9, Cor a 11, Cor a 12, Cor a 13, Cor a 14, Cor a 15. 

   Ці шість сполук належать до груп глобулінів, альбумінів та олеозінів. Всі ці білки відомі здатністю спричиняти істинну харчову алергію з важкими реакціями, включаючи анафілаксію. 

   Річ у тім, що рослина синтезує такі білки у насінні, яким є ядро горіха, щоб краще його зберегти: 

1. Зокрема, білками зберігання є глобуліни (Cor a 9, Cor a 11) та альбуміни (Cor a 14). Вони забезпечують насінню цілісність до й після проростання. 
2. Олеозіни (Cor a 12, Cor a 13 та Cor a 15) утримують в насінні жири та допомагають йому пережити висихання. 

   Відтак всі три класи білків, а також білок LTP Cor a 15, є стабільними до температури та перетравлення. Їх нашій травній системі важко засвоїти. 

   Продукти розпаду названих білків є також важкостравними. І, проникаючи через шлунково-кишковий тракт у кров, розпізнаються імунною системою як ворожі. Тож вона виділяє проти цих речовин антитіла.

   На відміну від гіперчутливості до інших продуктів, алергія на креветок частіше розвивається у дорослому віці і є довічною. При цьому ризик захворіти збільшується, якщо креветковою алергією вже страждає хтось із членів сім’ї.

   Або якщо сам пацієнт вже сенсибілізований до пилового та/або раковинного (голубиного) кліща.

   Адже, як і креветки, а також лобстери та краби, кліщі відноситься до членистоногих. Отже, всі представники цього типу тварин мають схожі білки, які викликають перехресну чутливість.

   Головний із таких білків — тропоміозин. Крім креветок та кліщів він міститься і в лусниці. Ця представниця безхребетних живе в наших будинках і, подібно до тарганів, виходить на полювання вночі.

   Характерною ознакою тропоміозину є стійкість до нагрівання. В результаті його алергенні властивості зберігаються і в креветках, що зазнали кулінарної обробки.

   І ще: тропоміозин зустрічається як у членистоногих, так і в молюсках. Тому іноді у людей, чутливих до тропоміозину, спостерігається алергія на молюсків, і алергія на равликів.

   Втім, викликати реакцію гіперчутливості на креветок здатний як алергенний білок. Адже ракоподібні, які вирощуються промислово, знаходяться у водному середовищі, для знезараження якого використовують антибіотики або інші речовини. Їхні залишкові сліди можуть утримуватися в креветках.

   Є два види алергії на ківі — справжня й хибна хвороба. У першому випадку імунна система реагує на один з дванадцяти білків як на речовину, шкідлива організму. Тоді починається вироблення антитіл, обволакивающих патоген, після чого зростає вироблення гістаміну, який і викликає зовнішні прояви алергії.

   Крім цього, іноді виникає алергія на вітаміни або мінерали, що знаходяться в складі ківі. Тоді організм негативно реагує на всі продукти харчування, які містять це хімічна сполука. Але несприйнятливість однією з основних складових їжі зустрічається вкрай рідко, тому таке порушення реєструються в ранньому дитинстві, ще під час першого прикорму.

   Найчастіше, будь-які форми алергії на ківі з’являється у дитини до 6-13 років. У цьому віці імунна система недосконала і нетипово реагує на будь-які нові речовини, що потрапляють в організм. Коли ж людина стає старше і імунітет вже більш розвинений, більшість алергічних реакцій зменшується, іноді аж до повного зникнення. Саме з цієї причини в дорослому віці багато хто може харчуватися їжею, забороненої в дитинстві.

   Хибна алергія на ківі виникає не на самі плоди, а на речовини, що знаходяться на шкірці або в м’якоті. Алергени потрапляють в ківі із зовнішнього середовища під час вирощування плодів. Найчастіше це пов’язано з порушенням умов зростання, використання пестицидів або нітратів.

   Основним алергеном бананів, що ми звикли бачити на полицях супермаркетів, є білок Mus a 1, який входить до групи профілінів. Чутливість до нього означає, що пацієнт має ймовірну сенсибілізацію й до пилку злаків, полину, берези, оливи, а також до апельсинів, кавуна та дині.

   Профіліни легко розкладаються при нагріванні та травленні. Тому симптоми чутливості до них найчастіше проявляються як синдром оральної алергії.

   Наступні три алергени — Mus a 2, Mus a 5 та нещодавно відкритий Mus a 6  — обумовлюють у людей, сенсибілізованих до них, алергію на латекс та латексні вироби. Адже родичі цих білків містяться й у соку гевеї – рослини, з якої отримують природний каучук.

   За деякими даними, чутливість до цих білків банана розвивається у 45 % пацієнтів з алергією на латекс. Окрім банана, у людей з алергією на латекс може розвинутися й алергія до ківі, каштану, манго та авокадо, а також до деяких горіхів. 

   Зокрема, алергічна реакція у дитини з алергією на горіхи може виникнути після вживання сирих бананів або дотику до них. Щоправда, така реакція рідко буває сильною.

   Симптоми латексно-бананової алергії є більш важкими, ніж прояви пилково-бананової. Перші охоплюють генералізовану кропив’янку, біль у животі, блювоту та іноді — анафілаксію.

   Важливим алергеном банана, який не розкладається при нагріванні та травленні, є білок Mus a 3. Він належить до групи білків-переносників ліпідів. Саме чутливість до цього білку найчастіше обумовлює у пацієнтів ризик настання анафілактичних реакцій.

   Родичі протеїну Mus a 3 знаходяться й у кісточкових та інших плодах родини розових (яблуку, персику, абрикосу, вишні, сливі, груші, червоній малині, полуниці), а також у шовковиці, ківі, цитрусових та винограді.

   У кісточкових та ківі можна знайти й тауматин-подібні білки – родичі ще одного бананового алергену — Mus a 4. Кількість цього білка підвищується у стиглих плодах. Він є стабільним і також може призводити до серйозних симптомів, включаючи шкірний висип та проблеми з травленням.

Правила підготовки пацієнта:

   Вранці, натщесерце (можна пити чисту негазовану воду) або через 4 години після останнього прийому їжі, не курити протягом 30 хвилин до аналізу. Дітям до 1 року не приймати їжу протягом 30-40 хвилин до дослідження. Дітям віком від 1 до 5 років не вживати їжі протягом 2-3 годин до дослідження.

Транспортування:

   У замороженому вигляді (-20 ° С), не допускаючи розморожування