You are here:

Код: 1290

fx21 Суміш фруктів (ківі, диня, банан, персик, ананас) (1290)

965 

Термін виконання: 5-14 робочих днів

Матеріал: 1 мл сироватки. Окрема пробірка.

Метод:

   FEIA (Fluoreszenz Enzym Immunoassay/Флуоресцентний імуноферментний аналіз, ImmunoCAP (Імунофлуоресценція на твердій фазі)) – кількісне визначення.

 

Склад:

  • Ківі
  • Диня
  • Банан
  • Персик
  • Ананас


Показання для призначення:

  • для діагностики алергічних реакцій
  • для оцінки рівня сенсибілізації та ризику розвитку алергічних реакцій
  • для оцінки зниження рівня сенсибілізації після виключення контакту з алергеном та проведення терапії
  • з метою оцінки напруженості імунної системи

 

Маркер:

   Маркер сенсибілізації до алергенів основних груп


Клінічна значимість:

   Є два види алергії на ківі — справжня й хибна хвороба. У першому випадку імунна система реагує на один з дванадцяти білків як на речовину, шкідлива організму. Тоді починається вироблення антитіл, обволакивающих патоген, після чого зростає вироблення гістаміну, який і викликає зовнішні прояви алергії.

   Крім цього, іноді виникає алергія на вітаміни або мінерали, що знаходяться в складі ківі. Тоді організм негативно реагує на всі продукти харчування, які містять це хімічна сполука. Але несприйнятливість однією з основних складових їжі зустрічається вкрай рідко, тому таке порушення реєструються в ранньому дитинстві, ще під час першого прикорму.

   Найчастіше, будь-які форми алергії на ківі з’являється у дитини до 6-13 років. У цьому віці імунна система недосконала і нетипово реагує на будь-які нові речовини, що потрапляють в організм. Коли ж людина стає старше і імунітет вже більш розвинений, більшість алергічних реакцій зменшується, іноді аж до повного зникнення. Саме з цієї причини в дорослому віці багато хто може харчуватися їжею, забороненої в дитинстві.

   Хибна алергія на ківі виникає не на самі плоди, а на речовини, що знаходяться на шкірці або в м’якоті. Алергени потрапляють в ківі із зовнішнього середовища під час вирощування плодів. Найчастіше це пов’язано з порушенням умов зростання, використання пестицидів або нітратів.

   На сьогодні відомі аж сім алергенних білків дині. Деякі з них мають схожі властивості.

   Основним алергеном дині вважається білок Cuc m 2, до якого чутливі практично всі люди з реакцією на цей плід. 

   Cuc m 2 належить до групи профілінів. Ці білки зустрічаються практично у всіх рослинах та мають високу перехресну реактивність. Вони зазвичай викликають симптоми синдрому оральної алергії, проте добре перетравлюються шлунковим соком і не призводять до серйозніших реакцій.

   Якщо людина сенсибілізована до профілінів, вона, як правило, чутлива і до пилку рослин, і до овочів та фруктів. Така перехресна реакція називається синдромом “пилок-плоди”. 

   Найважливішими профілінами, окрім динного, є білки:

  • пилку злакових трав;
  • пилку полину та амброзії;
  • пилку берези;
  • пилку оливи та ясена;
  • пилку подорожника;
  • латексу;
  • апельсину;
  • ківі;
  • кісточкових фруктів (яблуко, груша, персик, черешня);
  • банану.

   Тому люди, чутливі до дині, можуть реагувати на ці плоди та пилок. Найчастіше позитивні результати шкірних тестів та симптоми алергії у людей, чутливих до дині, викликали персик, інжир і ківі. 

   Також 47 % пацієнтів повідомили про симптоми, викликані горіхами. Переважно – волоськими та лісовим горіхом.

   Припускається, що в умовах, коли в лабораторії важко провести комплексну діагностику алергії, чутливість до дині, кавуна, цитрусових, томату і банану може бути використана як маркер гіперчутливості до профіліну.

   Чутливість до інших пилкових зерен — рослин родини кипарисових (кипарис, туя, ялівець) визначає ще один алерген дині — Cuc m TLP. Люди, сенсибілізовані до нього, можуть реагувати й на пилок названих рослин.

   Окрім того, люди з алергією на диню можуть бути чутливими до помідорів та винограду.

   Cuc m LTP є білком-переносником ліпідів. Він дуже стійкий до перетравлення та температурного впливу, що робить його потенційно потужним алергеном, який не розкладається и при нагріванні. 

   Навіть більше: у людей з алергією на диню можливий й розвиток алергії на латекс.

   Також було описано професійний контактний дерматит, пов`язаний з динею.

   Ще одним клінічно значущим алергеном дині є Cuc m 3. Він входить до групи PR 10, відомої здатністю викликати симптоми синдрому оральної алергії. Цей алерген накопичується, головним чином, у соку центральної частини дині. Тому людям, чутливим до нього, не можна вживати сік цього плоду.

   Cuc m 3 має й високу перехресну реактивність з білками винограду та огірка. Разом із Cuc m 1 цей алерген обумовлює чутливість людей до мускусної дині.

   Окрім цього, у пацієнтів з алергією на диню можлива перехресна реактивність з іншими фруктами та овочами, що містять схожі алергени. Найважливіші з них — селера, ківі, банан, цитрусові, кісточкові (персик, абрикос), яблуко, груша, малина, полуниця, шовковиця та помідор.

   Алергія на персик є найбільш поширеною формою IgE-опосередкованої гіперчутливості до фруктів у Середземномор’ї. Її поширеність можна оцінити в 10—40 % в Іспанії та Італії — у пацієнтів з алергією на пилок. Або в Ізраїлі — навіть до 75 % — в осіб, які мають алергію до фруктів та/або рослин.

   У Північній Європі історія відрізняється лише тим, що жителі цієї частини континенту спочатку розвивають чутливість до пилку берези. Його білки подібні до алергенів кісточкових та інших плодів родини розових. 

   Проте ці білки легко розкладаються травними ферментами. Тому не викликають симптомів харчової алергії, а лише синдром оральної алергії, який проявляється у ротовій порожнині, глотці та на обличчі.

   За розвиток синдрому оральної алергії відповідають термолабільні білки з групи PR-10, які містяться й у пилку й у фруктах рослин родини розових, у тому числі — в персику.

   А от симптоми власне харчової алергії спричиняє, у першу чергу, вже згаданий білок персика Pru p 3,  сенсибілізація до якого частіше розвивається через травний тракт. Саме у цьому плоді міститься, так би мовити, головний фруктовий алерген родини розових.

   Основним алергеном бананів, що ми звикли бачити на полицях супермаркетів, є білок Mus a 1, який входить до групи профілінів. Чутливість до нього означає, що пацієнт має ймовірну сенсибілізацію й до пилку злаків, полину, берези, оливи, а також до апельсинів, кавуна та дині.

   Профіліни легко розкладаються при нагріванні та травленні. Тому симптоми чутливості до них найчастіше проявляються як синдром оральної алергії.

   Наступні три алергени — Mus a 2, Mus a 5 та нещодавно відкритий Mus a 6  — обумовлюють у людей, сенсибілізованих до них, алергію на латекс та латексні вироби. Адже родичі цих білків містяться й у соку гевеї – рослини, з якої отримують природний каучук.

    За деякими даними, чутливість до цих білків банана розвивається у 45 % пацієнтів з алергією на латекс. Окрім банана, у людей з алергією на латекс може розвинутися й алергія до ківі, каштану, манго та авокадо, а також до деяких горіхів. 

   Зокрема, алергічна реакція у дитини з алергією на горіхи може виникнути після вживання сирих бананів або дотику до них. Щоправда, така реакція рідко буває сильною.

   Симптоми латексно-бананової алергії є більш важкими, ніж прояви пилково-бананової. Перші охоплюють генералізовану кропив’янку, біль у животі, блювоту та іноді — анафілаксію.

   Важливим алергеном банана, який не розкладається при нагріванні та травленні, є білок Mus a 3. Він належить до групи білків-переносників ліпідів. Саме чутливість до цього білку найчастіше обумовлює у пацієнтів ризик настання анафілактичних реакцій.

   Родичі протеїну Mus a 3 знаходяться й у кісточкових та інших плодах родини розових (яблуку, персику, абрикосу, вишні, сливі, груші, червоній малині, полуниці), а також у шовковиці, ківі, цитрусових та винограді.

   У кісточкових та ківі можна знайти й тауматин-подібні білки – родичі ще одного бананового алергену — Mus a 4. Кількість цього білка підвищується у стиглих плодах. Він є стабільним і також може призводити до серйозних симптомів, включаючи шкірний висип та проблеми з травленням.

   Що ж стосується безпосередньо алергії на ананас, то до підвищеного ризику захворіти на неї схильні люди, чиї родичі гіперчутлива до цього плоду. 

   Крім того, у людей з алергією на ананас може розвинутися перехресна алергія з латексом, що містить алергенні білки, подібні до алергенів ананаса. 

   Тому людям з групи ризику слід з обережністю контактувати з речами, виготовленими з латексу. До них, зокрема, належать:

  • лікарняні рукавички,
  • лейкопластир,
  • гігієнічні серветки,
  • милиці,
  • манжети для контролю артеріального тиску,
  • презервативи,
  • гумовий посуд,
  • гумові іграшки,
  • зубні щітки.

   Алергія на латекс може бути пов’язана з алергією на інші фрукти і плоди — це так званий латексно-фруктовий синдром. До таких харчів належать: 

  • авокадо,
  • банани,
  • каштани,
  • інжир,
  • ківі,
  • манго,
  • маракуя,
  • соя,
  • полуниця.

   Якщо у вас алергія на ананас, існує підвищена ймовірність того, що у вас також може бути алергія на деякі з перерахованих вище фруктів і плодів. І навпаки.

   Також чутливість до ананасів може бути пов’язана з алергією на пилок берези.


Правила підготовки пацієнта
:

   Вранці, натщесерце (можна пити чисту негазовану воду) або через 4 години після останнього прийому їжі, не курити протягом 30 хвилин до аналізу. Дітям до 1 року не приймати їжу протягом 30-40 хвилин до дослідження. Дітям віком від 1 до 5 років не вживати їжі протягом 2-3 годин до дослідження.


Транспортування:

   У замороженому вигляді (-20 ° С), не допускаючи розморожування