fx20 Суміш харчових продуктів 9 (борошно пшеничне, житнє, ячмінне, рис) (1308)

Метод:

   FEIA (Fluoreszenz Enzym Immunoassay/Флуоресцентний імуноферментний аналіз, ImmunoCAP (Імунофлуоресценція на твердій фазі)) – кількісне визначення.

Склад:

• Борошно пшеничне
• Борошно житнє
• Борошно ячмінне
• Рис 

Показання для призначення:

• для діагностики алергічних реакцій
• для оцінки рівня сенсибілізації та ризику розвитку алергічних реакцій
• для оцінки зниження рівня сенсибілізації після виключення контакту з алергеном та проведення терапії
• з метою оцінки напруженості імунної системи

Маркер:

   Маркер сенсибілізації до алергенів основних груп

Клінічна значимість:

   До складу пшениці входять понад три сотні білків, вміст яких варіюється залежно від сорту злаку. А ті майже три десятки з них, які сьогодні визнані алергенними, розділяють на три основні групи:

• Альбуміни, розчинні у воді та схожі на альбуміни молока або яєць.
• Глобуліни, нерозчинні у чистій воді, які, втім, розчиняються у розбавлених солях.
• Глютени. Складаються з гліадинів та глютелінів, нерозчинні у воді та розчинах солей.

Глютени

   Своєю чергою глютени поділяються на: 

• Гліадини. До цієї групи належить проламін, основний алерген пшениці, вміст якого коливається від 28 до 42 %; розчинний у спиртах.
• Глютеліни. Основний білок групи — глютелін, його вміст у пшениці коливається від 42 до 62,5 %.

   До групи глютенів, зокрема, належать вісім білків:

• Три-а-альфа-бета-гліадин — Tri a 21 Gluten.
• Три-а-альфа-гліадин — Tri a alpha Gliadin.
• Омега-5 гліадин — Tri a 19.
• Три-а-бета-гліадин — Tri a beta Gliadin.
• Три-а-гамма-гліадин — Tri a 20 gamma Gliadin.
• Високомолекулярний глютенін — Tri a 26.
• Три а-омега-гліадин — Tri a omega-2 Gliadin.
• Низькомолекулярний глютенін — Tri a 36.

   Саме білки цієї групи відповідають за розвиток целіакії. А також за алергічні реакції, які виникають при вдиханні пшеничного борошна, — так звану астму пекаря (альфа- та омега-гліадин).

   Наприклад, маса високомолекулярного глютеліну Tri a 26 у складі пшеничного борошна становить від 7 до 12%.

Профіліни та білки-переносники ліпідів

   Інших групи алергенів у пшениці представлені, зокрема, профілінами та білками-переносниками ліпідів (LTP).

• Так, до класу профілінів належить Tri a 12, який міститься у зерні та у пилку пшениці. 

   Профіліни входять до кожної рослинної клітини, і три чверті з них є подібними навіть у неспоріднених між собою видів. 

   Це означає, що у людини, яка має алергію до профілінового білку однієї рослини, може розвинутися реакція гіперчутливості до профілінів інших. 

   У випадку з пшеницею це перш за все можуть бути інші злаки, такі як жито чи овес. Утім, наявність алергії до пшениці не обов’язково означає розвиток гіперчутливості до інших круп.

• Tri a 14 — білок LTP — є важкотравним і не руйнується при нагріванні. Він відповідає за алергічну реакцію, яка виникає при вживанні пшениці в їжу, шкірному контакті з нею або при вдиханні пшеничного борошна.
• Аналогічну реакцію викликає й алергенний білок Tri a aA/TI – інгібітор (тобто уповільнювач) альфа-амілази або трипсину. Це ферменти, які розщеплюють їжу в роті та кишечнику.

   Водо/солерозчинні альбуміни та глобуліни, про які йшлося вище, є також важливими білками, що сприяють виникненню негайних реакцій гіперчутливості (наприклад, астма пекаря) до пшеничного білка у тих, хто контактує з нею за родом занять. 

   У таких випадках ці білки виявляють від 70 до 80 % алерген-специфічної IgE-зв’язуючої активності. Також вони відіграють певну роль при  розвитку атопічного дерматиту.

   Окрім цього, астму пекаря можуть викликати ще ряд алергенів пшениці з класу пероксидаз, протеїназ, ізомераз.

   На додачу до них пшениця містить білки з класу гевеїнів (Tri a 18), що можуть визначати перехресні реакції з латексом, а ще хітиназу, жермін, тіоредоксин. Тобто цей продукт може викликати різноманітні реакції у різних людей.

   Жито є одним з найбільш алергенних злаків. До її основних алергенів відносяться Secc1 (інгібітор трипсину / амілази), Secc 12 (профілін), Secc 20 (секалін) і гліадин. При алергії на жито можливий розвиток перехресних реакцій на пшеницю, ячмінь, овес і рис. Алергія на пилок жита під час її цвітіння може виникати у пацієнтів з сенсибілізацією до житнього борошна, і навпаки. Крім того, у пацієнтів з алергічною реакцією на жито нерідко виявляється підвищення специфічних IgE до горіхів, маку, кунжуту, сої та ківі.

   Специфічні IgE до житнього борошна можуть виявлятися у пацієнтів з бронхіальною астмою, рінокон’юнктівітом, еозинофільним езофагітом і на целіакію. Харчова алергія може проявлятися у вигляді нудоти, блювоти, болю в животі, діареї. Шкірними симптомами алергії на житнє борошно можуть бути свербіж, кропив’янка, атопічний дерматит і ангиоотек. У рідкісних випадках алергічна реакція може протікати по типу анафілаксії або супроводжуватися судинним колапсом.

   Основна причина алергії на ячмінне борошно – алерген Hor v 15. Цей білок необхідний рослині для захисту від шкідників – він дезактивує травні ферменти борошняного хрущака, що харчується ячмінним борошном. Чутливість до алергену ячмінного борошна Hor v 15 відзначалася у більшості пацієнтів з астмою пекаря.

   Інші алергени значно рідше провокують реакцію гіперчутливості.

   Потенційно небезпечні білки з групи амілаз, за допомогою яких крохмаль, запасений у зерні, розпадається до цукрів – це важливо для нормального пророщування зерна. Альфа- і бета-амілаза ячменю позначаються як алергени Hor v 16 і Hor v 17.

   Алерген Hor v 20 – це різновид білку гордеїну, у формі якого в насінні ячменю зберігається частина поживних речовин. Алерген Hor v 12, це профілін ячменю. Білки профіліни присутні в тканинах всіх рослин і тварин, стаючи поширеною причиною алергії.

   Також в ячмінному борошні, як і у вівсяному, житньому і пшеничному, міститься клейковина (глютен), чутливість до якого відзначається набагато частіше, ніж до перерахованих вище алергенів, характерних тільки для ячменю.

   Пацієнти, які страждають від харчової алергії на ячмінне борошно, можуть зреагувати і на зерно інших злакових рослин. Причиною може бути структурна схожість гордеїну в ячмені з білком гліадином у пшениці та житі.

   Рис не містить глютен, тому часто використовується для харчування дорослих та дітей з непереносимістю чи порушеннями засвоєння цієї речовини. Він вважається гіпоалергенним продуктом, але все ж таки містить потенційно алергенні речовини – більше 10 білків. У зв’язку з цим рис може викликати розвиток алергії, що супроводжується продукцією специфічних антитіл класу IgE. У цьому випадку розвивається стійка алергічна чутливість, реакція виникає при вживанні незначної кількості злаку. Виражена алергічна реакція можлива як у дорослих, так і у дітей – до 5% немовлят не переносить рисову кашу. Також на дитину може впливати вживання рису його матір’ю, що годує, — через грудне молоко. Також у дитини можлива реакція на пилок рису.

   Чутливість до рису може бути придбаною у спадок або з’явилася протягом життя – часто вона виникає у людей, які працюють на виробництві або зберіганні цього злаку. Хоча причиною розвитку негативної реакції може бути не саме зерно, а речовини, що використовуються при обробці полів, де вирощувався рис, або його зберігання: інсектициди, гербіциди, добрива.

   Сирий рис більш алергенний, ніж варений, хоча деякі алергени рису є термостабільними (наприклад, білки – переносники ліпідів) і зберігають алергенний потенціал навіть після обробки. У той же час рис вважається гіпоалергенним продуктом і входить до складу різних елімінаційних дієт (дієт, які призначаються при алергії та виключають деякі продукти).

   Алергія до рису, як правило, проявляється порушенням функції травної системи (хейліт, гастрит, коліт, гастроентерит, синдром подразненої кишки), шкірними проявами (атопічний дерматит, кропив’янка, набряк Квінке) та рідше порушеннями функції дихальної системи (алергічний риніт, бронхіальна астма)

Правила підготовки пацієнта:

   Вранці, натщесерце (можна пити чисту негазовану воду) або через 4 години після останнього прийому їжі, не курити протягом 30 хвилин до аналізу. Дітям до 1 року не приймати їжу протягом 30-40 хвилин до дослідження. Дітям віком від 1 до 5 років не вживати їжі протягом 2-3 годин до дослідження.

Транспортування:

   У замороженому вигляді (-20 ° С), не допускаючи розморожування