You are here:

Код: 1281

fx2 Суміш морепродуктів (тріска, креветки, мідії, тунець, лосось) (1281)

1 013 

Термін виконання: 5-14 робочих днів

Матеріал: 1 мл сироватки. Окрема пробірка.

Метод:

   FEIA (Fluoreszenz Enzym Immunoassay/Флуоресцентний імуноферментний аналіз – кількісне визначення.

 

Склад:

  • Тріска
  • Креветка
  • Мідії
  • Тунець
  • Лосось

 

Показання для призначення:

  • для діагностики алергічних реакцій
  • для оцінки рівня сенсибілізації та ризику розвитку алергічних реакцій
  • для оцінки зниження рівня сенсибілізації після виключення контакту з алергеном та проведення терапії
  • з метою оцінки напруженості імунної системи


Маркер:

   Маркер сенсибілізації до алергенів основних груп


Клінічна значимість:

   Тріска – одна з найважливіших промислових риб. З її печінки виготовляють риб’ячий жир.

   Алергія на тріску є результатом дії одного із найсильніших харчових подразників – білка риби. Білки тріски складають майже 19 % тіла риби і містять у значній кількості три незамінні амінокислоти: лізин, метіонін та триптофан. Вони входять до так званого алергену М (Gad c 1).

   Не завжди причина чутливої ​​реакції організму полягає у вживанні страв із тріски. У деяких випадках алергію викликає субстрат із низькою молекулярною щільністю – це може бути навіть запах тріски чи риб’ячий жир.

   Описано системні реакції, які виникали не тільки після вживання в їжу тріски, але і при вдиханні пари або диму при приготуванні, а також при контакті риби зі шкірою людини. Алергени тріски, що потрапили в їжу не тільки у вигляді готового продукту, але й у складі кулінарного жиру та олії, можуть стати причиною анафілактичної реакції з високим ризиком смерті. Небезпечним для сенсибілізованих пацієнтів може бути посуд, у якому раніше зберігалася чи оброблялася риба.

   Алергія на білки риб спостерігається досить часто. При сенсибілізації до алергенів тріски можливий розвиток перехресних реакцій при вживанні коропа, окуня, вугра та тиляпії. У той же час, деякі пацієнти можуть бути сенсибілізовані до тріски і при цьому бути нечутливими до інших видів риби.

   На відміну від гіперчутливості до інших продуктів, алергія на креветок частіше розвивається у дорослому віці і є довічною. При цьому ризик захворіти збільшується, якщо креветковою алергією вже страждає хтось із членів сім’ї.

   Або якщо сам пацієнт вже сенсибілізований до пилового та/або раковинного (голубиного) кліща.

   Адже, як і креветки, а також лобстери та краби, кліщі відноситься до членистоногих. Отже, всі представники цього типу тварин мають схожі білки, які викликають перехресну чутливість.

   Головний із таких білків — тропоміозин. Крім креветок та кліщів він міститься і в лусниці. Ця представниця безхребетних живе в наших будинках і, подібно до тарганів, виходить на полювання вночі.

Характерною ознакою тропоміозину є стійкість до нагрівання. В результаті його алергенні властивості зберігаються і в креветках, що зазнали кулінарної обробки.

   І ще: тропоміозин зустрічається як у членистоногих, так і в молюсках. Тому іноді у людей, чутливих до тропоміозину, спостерігається алергія на молюсків, і алергія на равликів.

   Втім, викликати реакцію гіперчутливості на креветок здатний як алергенний білок. Адже ракоподібні, які вирощуються промислово, знаходяться у водному середовищі, для знезараження якого використовують антибіотики або інші речовини. Їхні залишкові сліди можуть утримуватися в креветках.

   Головним винуватцем гіперчутливості до мідій є тропоміозин:

  • Myt e 1 – в блакитних устрицях;
  • Myt g 1 – в середземноморських;
  • Per v 1 – в азійських зелених. 

   Цей білок залучений у скороченні м`язів. Також як складова всіх клітин він бере участь у контролі та регулюванні їхніх функцій.

   Оскільки тропоміозин міститься і в інших молюсках, а також креветках та комахах, сенсибілізованим до мідій людям варто бути обережними, вживаючи ці морепродукти та екзотичні страви з коників або цвіркунів.

   При цьому небезпеку для них можуть становити як свіжі продукти, так і ті, що пройшли кулінарну обробку. Адже тропоміозин стійкий до високих температур.

   Як виявили науковці, цей білок є паналергеном. А відтак — основною причиною перехресної алергії не лише між ракоподібними та молюсками, а й іншими безхребетними, такими як таргани, пилові кліщі та паразити. 

   У тунці Thu a 1 (β-парвальбумін) є основним алергеном, який є термостійким білком. Цей основний алерген подібний до β-парвальбуміну інших риб, таких як короп, скумбрія, лосось і сардина. Парвальбуміни є низькомолекулярними, надзвичайно стабільними білками, присутніми в м’язах риб.

   Дослідження Kuhen et al. (2013) оцінили алерген риби з тріски, тунця та лосося у 62 пацієнтів з алергією на ці риби. Зв’язування IgE енолаз, альдолаз і риб’ячого желатину становило 62,9%, 50% і 19,3% відповідно. Дослідження Yamada et al. (1999) охарактеризували IgE-зв’язування алергенів у жовтоперого тунця. Результати показали, що білок з молекулярною масою 46 кДа може бути присутнім саме в жовтоперому тунці.

   Дослідження Kalic et al. (2020) оцінили клінічну значущість риб’ячого колагену як алергену у 101 пацієнта. Результати показали, що 21% (21/101) пацієнтів повідомили про сенсибілізацію до колагену з тунця. Крім того, у більшості пацієнтів було помічено підвищене зв’язування IgE зі шкірою тунця порівняно з м’язовим колагеновим ланцюгом.

   β-парвальбумін є основним алергеном у лососі, подібно до інших риб, таких як короп, скумбрія, тунець і сардина. Парвальбуміни є низькомолекулярними, надзвичайно стабільними білками, які в основному присутні в м’язах риб. Дослідження Kuhen et al. (2013) оцінили невизначений рибний алерген із тріски, тунця та лосося у 62 пацієнтів з алергією на ці риби. Зв’язування IgE енолаз, альдолаз і риб’ячого желатину становило 62,9%, 50% і 19,3% відповідно.


Правила підготовки пацієнта
:

   Вранці, натщесерце (можна пити чисту негазовану воду) або через 4 години після останнього прийому їжі, не курити протягом 30 хвилин до аналізу. Дітям до 1 року не приймати їжу протягом 30-40 хвилин до дослідження. Дітям віком від 1 до 5 років не вживати їжі протягом 2-3 годин до дослідження.

 

Транспортування:

   У замороженому вигляді (-20 ° С), не допускаючи розморожування