You are here:

Код: 1287

fx15 Суміш фруктів 1 (банан, апельсин, зелене яблуко, персик) (1287)

1 013 

Термін виконання: 5-14 робочих днів

Матеріал: 1 мл сироватки. Окрема пробірка.

Метод:

   FEIA (Fluoreszenz Enzym Immunoassay/Флуоресцентний імуноферментний аналіз, ImmunoCAP (Імунофлуоресценція на твердій фазі)) – кількісне визначення


Склад:

  • Банан
  • Апельсин
  • Зелене яблуко
  • Персик

 

Показання для призначення:

  • для діагностики алергічних реакцій
  • для оцінки рівня сенсибілізації та ризику розвитку алергічних реакцій
  • для оцінки зниження рівня сенсибілізації після виключення контакту з алергеном та проведення терапії
  • з метою оцінки напруженості імунної системи

 

Маркер:

   Маркер сенсибілізації до алергенів основних груп


Клінічна значимість:

   Основним алергеном бананів, що ми звикли бачити на полицях супермаркетів, є білок Mus a 1, який входить до групи профілінів. Чутливість до нього означає, що пацієнт має ймовірну сенсибілізацію й до пилку злаків, полину, берези, оливи, а також до апельсинів, кавуна та дині.

   Профіліни легко розкладаються при нагріванні та травленні. Тому симптоми чутливості до них найчастіше проявляються як синдром оральної алергії.

   Наступні три алергени — Mus a 2, Mus a 5 та нещодавно відкритий Mus a 6  — обумовлюють у людей, сенсибілізованих до них, алергію на латекс та латексні вироби. Адже родичі цих білків містяться й у соку гевеї – рослини, з якої отримують природний каучук.

   За деякими даними, чутливість до цих білків банана розвивається у 45% пацієнтів з алергією на латекс. Окрім банана, у людей з алергією на латекс може розвинутися й алергія до ківі, каштану, манго та авокадо, а також до деяких горіхів. 

   Зокрема, алергічна реакція у дитини з алергією на горіхи може виникнути після вживання сирих бананів або дотику до них. Щоправда, така реакція рідко буває сильною.

   Симптоми латексно-бананової алергії є більш важкими, ніж прояви пилково-бананової. Перші охоплюють генералізовану кропив’янку, біль у животі, блювоту та іноді — анафілаксію.

   Важливим алергеном банана, який не розкладається при нагріванні та травленні, є білок Mus a 3. Він належить до групи білків-переносників ліпідів. Саме чутливість до цього білку найчастіше обумовлює у пацієнтів ризик настання анафілактичних реакцій.

   Родичі протеїну Mus a 3 знаходяться й у кісточкових та інших плодах родини розових (яблуку, персику, абрикосу, вишні, сливі, груші, червоній малині, полуниці), а також у шовковиці, ківі, цитрусових та винограді.

   У кісточкових та ківі можна знайти й тауматин-подібні білки – родичі ще одного бананового алергену — Mus a 4. Кількість цього білка підвищується у стиглих плодах. Він є стабільним і також може призводити до серйозних симптомів, включаючи шкірний висип та проблеми з травленням.

   В апельсині – і насамперед у його насінні – на сьогодні виявили кілька білків, відповідальних за розвиток реакції гіперчутливості.

   Так, у шкірці та м’якоті плода міститься термостійкий основний білок Cit s 1. Він відноситься до герміноподібних глікопротеїнів, які відповідають за реакцію на стрес.

   Стійкість цього білка до нагрівання робить його небезпечним навіть після кулінарної обробки. Тому чутливі до нього пацієнти повинні уникати як свіжих апельсинів. Але й, наприклад, кулінарних виробів, що містять їхню цедру.

   Наступний алергенний білок Cit s 2 є профіліном. Ці сполуки входять до складу кожної рослинної клітини. А три чверті профілінів подібні навіть у рослин не споріднених між собою видів.

   Гіперчутливість до профілю Cit s 2 може провокувати розвиток алергічної реакції на інші види овочів та фруктів, і не тільки цитрусових. При цьому профілін є найчастішою причиною виникнення синдрому оральної алергії (СОА).

   Крім того, як і Cit 1, Cit 2 зберігає активність в апельсиновому соку.

Ще один термостійкий алергенний білок фрукта – Cit s 3, білок-переносник ліпідів (LTP), з яким пов’язаний розвиток системних та тяжких симптомів, таких як анафілактичний шок.

З ним схожий білок-переносник ліпідів мандарину Cit r 3. Він виявлений і в шкірці, і м’якоті цього плода.

А апельсинові та лимонні LTP зумовлюють перехресну реакцію з основним персиковим алергеном Pru p 3. Саме він є провідним алергеном Середземномор’я та зумовлює формування чутливості його мешканців до алергенів LTP. Натомість у центрі та півночі Європи алергія до білків-переносників ліпідів негаразд виражена.

Також в апельсині виявлено білок, що обумовлює чутливість до пилку цього дерева у працівників апельсинових плантацій. Цей білок міститься в плодах апельсина та мандарину, але відсутній у лимоні.

   Більшість подразників гістамінових рецепторів міститься в кольорових пігментах. Цей факт змушує замислитися, чи буває алергія на зелені яблука, так як у них відсутні речовини, які надають продукту рум’яний колір. У розглянутих сортах фруктів менше хімічних сполук, що провокують імунну відповідь, але навіть у низькій концентрації вони здатні викликати негативні реакції.

   У пошуках причин, чому алергія на яблука іноді проявляється сильніше, вчені виявили головного «винуватця» проблеми. Ним визнаний білок (протеїн) Mal d1, що міститься в будь-яких типах продуктів. Кількість цієї речовини в яблуках збільшується по мірі їх зберігання. Чим довше фрукти лежать у шухлядах після збору, тим вище у них буде концентрація протеїну Mal d1.

   Саме Pru p 3, який не перетравлюється ферментами кишечника, а також термостабільний, тобто не руйнується при нагріванні, є первинним алергеном. До нього виникає сенсибілізація у жителів Італії, Іспанії, Греції, а також Ізраїлю. 

   Алергія до інших перелічених вище фруктів, там, як правило, є вторинною і виникає через подібність алергену персика до алергенів інших плодів.

   Алергія на персик є найбільш поширеною формою IgE-опосередкованої гіперчутливості до фруктів у Середземномор’ї. Її поширеність можна оцінити в 10—40 % в Іспанії та Італії — у пацієнтів з алергією на пилок. Або в Ізраїлі — навіть до 75 % — в осіб, які мають алергію до фруктів та/або рослин.

   У Північній Європі історія відрізняється лише тим, що жителі цієї частини континенту спочатку розвивають чутливість до пилку берези. Його білки подібні до алергенів кісточкових та інших плодів родини розових. 

   Проте ці білки легко розкладаються травними ферментами. Тому не викликають симптомів харчової алергії, а лише синдром оральної алергії, який проявляється у ротовій порожнині, глотці та на обличчі.

   За розвиток синдрому оральної алергії відповідають термолабільні білки з групи PR-10, які містяться й у пилку й у фруктах рослин родини розових, у тому числі — в персику.

   А от симптоми власне харчової алергії спричиняє, у першу чергу, вже згаданий білок персика Pru p 3,  сенсибілізація до якого частіше розвивається через травний тракт. Саме у цьому плоді міститься, так би мовити, головний фруктовий алерген родини розових.


Правила підготовки пацієнта
:

   Вранці, натщесерце (можна пити чисту негазовану воду) або через 4 години після останнього прийому їжі, не курити протягом 30 хвилин до аналізу. Дітям до 1 року не приймати їжу протягом 30-40 хвилин до дослідження. Дітям віком від 1 до 5 років не вживати їжі протягом 2-3 годин до дослідження.


Транспортування:

   У замороженому вигляді (-20 ° С), не допускаючи розморожування