Гліальний фібрилярний кислий білок, IgG (GFAP) (3113)

Метод:

(IFT) Імунофлюоресцентний тест / (IFT) Immunofluorescence test

Показання до призначення:

• Підозра на аутоімунну астроцитопатію  GFAP.

Маркер:

Автоімуннії астроцитопатії GFAP.

Клінічна значимість:

Гліальний фібрилярний кислий білок (GFAP) є ключовим компонентом проміжних філаментів астроцитів. У 2016 р. антитіла до GFAP (GFAP-АТ) були ідентифіковані як специфічний біомаркер уперше встановленого запального захворювання ЦНС, яке назвали аутоімунноюастроцитопатією, асоційованою з GFAP-АТ (A-GFAP-A).

Оскільки GFAP локалізовано внутрішньоклітинно, безпосередньо GFAP-AT, мабуть, не патогенні, але слугують біомаркером імунного запалення. Діагностична цінність виявлення GFAP-АТ у цереброспінальній рідині є вищою, ніж у сироватці крові, оскільки ізольоване виявлення GFAP-АТ у крові (але не в цереброспінальній рідині) може спостерігатися і за інших імуноопосередкованихзахворювань з ураженням центральної нервової системи. A-GFAP-A зазвичай вражає осіб, старших за 40 років, і в більшості випадків проявляється гострим або підгострим розвитком симптомів менінгоенцефаломієліту або його обмежених форм.

Характерною для A-GFAP-A МРТ-ознакою є лінійне периваскулярне радіальне контрастне посилення в білій речовині півкуль головного мозку, що локалізується перпендикулярно до шлуночків. Супутні новоутворення або аутоімунні розлади, а також ко-експресія з антинейрональними антитілами – не рідкість при A-GFAP-A. Захворювання, як правило, добре піддається імунній терапії, хоча рецидивуючий перебіг, що вимагає тривалої імуносупресії, і поодинокі випадки летальних наслідків також мають місце.

Транспортування:

У замороженому вигляді (при tº -20 ºС), не допускаючи розморожування.