Вірус Епштейн-Барр ПЛР (1044)

Метод:

Q-PCR (Altona)/ ПЛР.

Показання до призначення:

• Наявність клінічних (гепатоспленомегалія, тонзилофарингіт, припухлість прищелепних і шийних лімфатичних вузлів) і лабораторних (атипові лімфоцити в периферичній крові) ознак інфекційного мононуклеозу на ранніх етапах захворювання (до наростання титру антитіл).
• У разі ВІЛ-інфекції.
• При проведенні імуносупресивної терапії після трансплантації органів або кісткового мозку.

Маркер:

Наявності фрагментів ДНК вірусу Епштейн-Баррав досліджуваному матеріалі.

Клінічна значимість:

Вірус Епштейна-Барр – це широко розповсюджений вірус родини Herpesviridae, що розмножується переважно у B-лімфоцитах, але також може інфікувати Т-лімфоцити та епітеліальні клітини. Шлях передачі – повітряно-крапельний. Пік захворюваності – 15-25 років. Перший контакт із вірусом Епштейна-Барр відбувається, як правило, у дитячому віці (до 10 років), що спричиняє розвиток латентної безсимптомної або малосимптомної інфекції.

Вірус Епштейна-Барр інфікує понад 90 % здорової популяції і зберігається в невеликих кількостях у В-клітинах пам’яті. Відповідно, близько 90 % дорослих людей є вірусоносіями. Вірус зберігається у В-лімфоцитах і клітинах епітелію впродовж усього життя і в разі зниження імунітету (наприклад, у разі ВІЛ-інфекції або імуносупресивноїтерапії) може сприяти розвитку лімфопроліферативнихзахворювань, назофарингеальної карциноми або – найчастіше – інфекційного мононуклеозу.

Для виявлення збудника використовується метод полімеразної ланцюгової реакції, яка дає змогу виявити ДНК вірусу. Принцип методу заснований на багаторазовому збільшенні кількості копій специфічної для даного збудника ділянки ДНК.

Правила підготовки пацієнта:

Вранці, натщесерце (можна пити чисту негазовану воду) або за 4 години після останнього приймання їжі, не курити протягом 30 хвилин до аналізу.

Приймання матеріалу: ПН-ЧТ (8.00-11.30).

Транспортування:

В охолодженому вигляді (при tº +2 +8 ºС), не заморожувати.