Термін виконання 7-14  днів

Тип матеріалу: 1 мл сироватки

Правила підготовки пацієнта: перед прийомом препарату, вранці, натще (можна пити чисту негазовану воду),

не курити протягом 30 хвилин до аналізу.

Транспортування: у замороженому вигляді (-20 ° С).

Метод: LCMS (рідинна хроматографія з мас-спектрометрією) – кількісне визначення.

 Показання для призначення:

   Терапевтичного моніторингу (TDM)

• Контроль рівня препарату дозволяє переконатися, що доза достатня для досягнення лікувального ефекту, але не перевищує безпечні межі.
• Допомагає лікарю підбирати індивідуальну дозу для конкретного пацієнта.

  Оцінки комплаєнсу (дотримання режиму лікування)

• Аналіз показує, чи регулярно пацієнт приймає ліки, особливо у випадках, коли ефект лікування нестабільний.

  Виявлення можливих взаємодій з іншими препаратами

• Арипіпразол метаболізується у печінці ферментами CYP2D6 та CYP3A4. Лабораторне визначення рівня дозволяє оцінити, чи не змінюють інші ліки концентрацію арипіпразолу.

  Оцінки токсичності та безпеки

• Передозування аріпіпразолу зустрічається рідко, але можливі побічні ефекти: тахікардія, сонливість, запаморочення або акатизія (постійне внутрішнє занепокоєння). Контроль рівня допомагає запобігти таким станам.

Клінічна характеристика:

Арипіпразол – це лікарський засіб з групи атипових антипсихотиків, який застосовується для лікування психічних розладів. Його особливістю є унікальний механізм дії: він частково активує дофамінові рецептори (так званий “частковий агонист”), що дозволяє стабілізувати нервову систему та покращувати психічний стан пацієнтів без надмірного пригнічення мозкової активності.

Арипіпразол впливає на рівень дофаміну та серотоніну в головному мозку, завдяки чому зменшує психотичні симптоми, стабілізує настрій і допомагає контролювати імпульсивну поведінку.

Арипіпразол використовується для лікування різних психічних станів, серед яких:

1. Шизофренія – для зменшення психотичних симптомів, таких як галюцинації, марення та розлади мислення.
2. Біполярний розлад – для контролю манії або змішаних епізодів.
3. Депресія – як додатковий препарат (ад’ювант) при лікуванні великого депресивного епізоду.
4. Турбота про поведінкові порушення у дітей та підлітків з аутизмом (наприклад, агресивна або імпульсивна поведінка).

Препарат може застосовуватися як у короткостроковому, так і довгостроковому лікуванні, залежно від стану пацієнта та рекомендацій лікаря.