Антитіла до AMPA-1 та AMPA-2-рецептору у лікворі (2929)

Метод:

   IFT (Immunfluoreszenztest/Непряма імунофлюоресценція) – кількісне визначення.

Загальна характеристика:

   Антитіла до рецепторів AMPA 1/2 можна побачити при паранеопластичному синдромі та класичному аутоімунному енцефаліті, але описані також випадки ізольованих психозів. Опубліковано відносно небагато випадків, 90% з яких були жінками. Вік на момент встановлення діагнозу становив 38-87 років (медіана 60 років). У 70% випадків антитіла були пов’язані з пухлинами (легень, грудей і тимоми). Приблизно в 60% випадків антитіла можуть виникати разом з іншими аутоантитілами (антитіла проти ANA, GAD-65, кардіоліпіну, VGCC, SOX1, CV2/CRMP5 і TPO).

Показання для призначення:

• Діагностика лімбічного енцефаліту
• аутоімунно-опосередкованих психозів або комплексних і дифузних енцефалопатій.
• паранеопластичних неврологічних синдромів

Маркер:

   Неспецифічної аутоімуної реактивності

Клінічна значимість:
   Рецептори AMPA 1/2 належать до групи позаклітинних антигенів. Як правило, імунотерапія частіше ефективна при аутоантитілах проти позаклітинних антигенів, ніж при аутоантитілах проти внутрішньоклітинних антигенів. Титри антитіл можна використовувати для моніторингу ефективності лікування. Рекомендується скринінг на діагностику раку.
   Антитіла проти рецептора AMPA 1/2 класифікуються як антитіла проміжного ризику з частотою >50% основного раку, і позитивний результат дає 2 бали ПНС відповідно до Оновлених діагностичних критеріїв для паранеопластичних неврологічних синдромів.

   Лімбічний енцефаліт це захворювання, яке виникає внаслідок запалення мозку, яке зазвичай характеризується підгострим порушенням пам’яті, психічними симптомами та судомами.
   Ця патологія виникає внаслідок ураження медіальної області скроневих часток. Особливо, здається, запалення мозку відбувається в гіпокампі, що призводить до численних збоїв у пам’яті.
Лімбічний енцефаліт може бути викликаний двома основними станами: інфекціями та аутоімунними станами. Що стосується останнього фактора, було описано два основних типи: паранеопластичний лімбічний енцефаліт та непаранеопластичний лімбічний енцефаліт.
Паранеопластичний лімбічний енцефаліт виявляється найбільш поширеним. Клінічна картина цієї патології характеризується включенням когнітивних та нервово-психічних проявів (зміни настрою, дратівливість, тривожність, депресія, дезорієнтація, галюцинації та поведінкові зміни).

Правила підготовки пацієнта:

   Максимальна стабільність ліквору (від часу забору) при t +4 +8 ºС до 24 годин.

   Спеціальної підготовки не потрібно. Забір матеріалу (за погодженням з лікарем) завжди слід проводити до початку терапії (в основному за допомогою імунодепресантів, внутрішньовенного введення імуноглобулінів або плазмаферезу)

Транспортування:

   У замороженому вигляді (при tº -20 ºС), не допускаючи розморожування.

Інтерференція:

   Не визначається

Інтерпретація:

   < 1: 2.