Антиоваріальні антитіла (0024)

Метод:

   IFT (Immunfluoreszenztest/Імунофлуоресцентний тест) – кількісне визначення

Загальна характеристика:

   Антитіла до оваріальних антигенів є гетерогенною групою аутоантитіл, спрямованих організмом проти клітин власних яєчників. Розрізняють антитіла до фолікулярних клітин, клітин гранульози, строми, папки (текальні антитіла) та деяких інших компонентів. Антигенами для текальних аутоантитіл служать 3-бета-гідроксистероїд дегідрогеназу та 17-альфа-гідроксилазу. Аутоантитіла до яєчників найчастіше спостерігаються при синдромі передчасної недостатності яєчників, але також зустрічаються при синдромі полікістозних яєчників, ендометріозі та деяких аутоімунних захворюваннях. До цих пір залишається не до кінця ясним, чи є ці аутоантитіла причиною захворювання або виникають вторинно у відповідь на пошкодження тканини яєчників.

Показання для призначення:

• Диференційна діагностика безпліддя
• Підозра на аутоімунну поліендокринопатію
• Планування екстракорпорального запліднення (ЕКЗ)
• Для оцінки ефективності лікування первинного аутоімунного безпліддя

Маркер:

   Неспецифічної аутоімунної реактивності

Клінічна значимість:

   Антитіла до оваріальних антигенів виявляються у 80 % випадків синдрому передчасної недостатності яєчників (синдром раннього виснаження яєчників). Цей стан характеризується ановуляцією та аменореєю протягом 4-6 місяців у жінки віком до 40 років. При подальшому дослідженні вдається виявити характерні гормональні зміни (високий рівень ФСГ та недостатність естрадіолу), характерні для періоду постменопаузи. Причини, через які функція яєчників припиняється у молодому віці, невідомі. Проте вважається, що значну роль розвитку цього стану грає аутоімунний процес. Тому при обстеженні пацієнтки із вторинною аменореєю визначають концентрацію антитіл до яєчників. Найчастіше (60-80 % випадків) антитіла до оваріальних антигенів вдається виявити у пацієнток із поєднанням синдрому передчасної недостатності яєчників та аутоімунного захворювання надниркових залоз (хвороби Аддісона). Навпаки, ці антитіла виявляються лише у 10 % пацієнток із ізольованим синдромом первинної недостатності яєчників. Оскільки цей синдром часто поєднується з іншими аутоімунними захворюваннями (тиреоїдитом Хашимото, цукровим діабетом 1-го типу, перніціозною анемією, целіакією та багатьма іншими), при позитивному результаті дослідження та підтвердження діагнозу доцільно провести додаткові лабораторні дослідження для виключення супутніх. Слід зазначити, що синдром передчасної недостатності яєчників може бути викликаний іншими не імунними механізмами (наприклад, хіміотерапією злоякісних новоутворень), тому негативний результат аналізу не дозволяє повністю виключити захворювання.

   Концентрацію антитіл до оваріальних антигенів визначають при проведенні екстракорпорального запліднення (ЕКЗ) для оцінки результату лікування. Показано, що наявність цих антитіл пов’язана з недостатньою відповіддю на стимулювання овуляції гонадотропінами, порушенням імплантації та більшою частотою мимовільного переривання вагітності. Передбачається, що ці антитіла можуть негативно впливати на запліднену яйцеклітину та ембріон. Призначення таким пацієнткам низьких доз пероральних глюкокортикоїдів до початку ЕКЗ призводить до зниження концентрації або повного зникнення антитіл до оваріальних антигенів та подальшого успішного настання вагітності.

   Для більш коректної діагностики, після узгодження з лікарем рекомендовано замовляти наступні дослідження: 1851 «Антитіла до стероїд-17-альфа-гідроксилази», 1852 «Антитіла до стероїд-scc-альфа-гідроксилази».

Правила підготовки пацієнта:

   Зранку, натщесерце (можна пити  чисту негазовану воду) або через  4 години після останнього прийому їжі, не курити протягом 30 хвилин до здачі аналізу.

Транспортування:

   У замороженому вигляді (при tº -20 ºС), не допускаючи розморожування.

Інтерференція:

   Не виявлена

Інтерпретація:

   < 1: 10.