Пряма імунофлюоресценція, IgM (2025)

Метод – IF (пряма імунофлюоресценція).

Загальна характеристика -Дерматологічні захворювання, асоційовані з аутоантитілами, — це набуті імунологічні розлади, які мають значні клінічні наслідки, що впливають на основні бар’єрні функції шкіри та слизових оболонок і викликають дискомфорт, включаючи біль і свербіж. Певні захворювання можуть мати небезпечні для життя прояви, а лікування може мати значні побічні ефекти. Шкірні захворювання можуть передвіщати інші клінічні асоціації, які важливо розпізнати та лікувати. Лабораторне тестування допомагає в діагностиці цих захворювань через ідентифікацію аутоантитіл і має важливе значення для швидкого й точного визначення типу захворювання для прогнозу, подальших клінічних оцінок і прийняття рішень щодо лікування.

Показання для призначення:

• пемфігоїд, пемфігус (пухирчатка), лінійний дерматит IgA, набутий бульозний епідермоліз, герпетиформний дерматит.

Маркер:
Неспецифічної аутоімуної реактивності

Клінічна значимість:

Бульозний епідермоліз — це рідкісний набутий хронічний стан, що характеризується утворенням субепідермальних пухирів. Діагностика здійснюється за допомогою біопсії шкіри та прямої імунофлюоресценції. Лікування проводиться кортикостероїдами, дапсоном і ретельним доглядом за шкірою.

Були — це підняті, заповнені рідиною пухирі ≥ 10 мм у діаметрі.

Бульозний епідермоліз може виникнути в будь-якому віці. Точна етіологія придбаного бульозного епідермолізу невідома, але дані свідчать про наявність аутоімунних антитіл, спрямованих проти колагену VII типу, ключового компонента закріплюючих фібрил у шкірно-епітеліальному з’єднанні.

Початкові прояви придбаного бульозного епідермолізу дуже різноманітні, іноді нагадують прояви бульозного пемфігоїду. Бульозні ураження найчастіше виникають у місцях, які піддаються незначній травмі, наприклад, розгиначі ліктів і тильні сторони рук і ніг. Загоєння зазвичай викликає рубці, міліуми (поверхневі епідермальні включення кісти) і гіперпігментацію. У деяких пацієнтів спостерігається дистрофія нігтів і рубцева алопеція, ураження слизової оболонки або ураження очей, що призводить до сліпоти.

Правила підготовки пацієнта:

Місце проведення біопсії еритематозна (здорова) шкіра, що оточує свіжий міхур. Біопсія з порожнини рота повинна бути взята зі слизової оболонки, без особливостей. У супроводжуючому напрямі має бути чітко зазначено – місце біопсії, ймовірний діагноз та перелік досліджень, які необхідно провести.

Транспортування: У середовищі сольового розчину (Michels Medium) або при глибокій заморозці (-20 °С і нижче)

Інтерференція:

Не визначається

Інтерпретація:

див. висновки