Ентеровірус, ПЛР в лікворі / Enterovirus-RNA (1040)

Метод:

RTPCR (Echtzeit-PCR/ Полімеразна ланцюгова реакція (ПЛР) у режимі реального часу) – кількісне визначення.

Показання до призначення:

• Септичний менінгіт.
• Герпангіна.
• Ящур.
• Геморагічний кон’юнктивіт.
• Респіраторні захворювання (літній грип, фарингіт, пневмонія).
• Захворювання внутрішніх органів (перикардит, міокардит, плевродинія).

Маркер:

Наявності генетичного матеріалу (РНК) вірусу в зразку біоматеріалу.

Клінічна значимість:

Ентеровіруси – рід РНК-вмісних вірусів, який належить до сімейства пікорнавірусів (Picornaviridae). До ентеровірусноїінфекції (ЕВІ) схильні особи різного віку, але найбільш сприйнятливі до неї діти. Ця інфекція часто може залишатися нерозпізнаною, оскільки здебільшого протікає безсимптомно (у 85% інфікованих осіб) або в легкій чи середньотяжкій формі, що нагадує звичайну застуду (у 12-14% випадків). Тяжкий перебіг захворювання (спектр клінічних форм див. нижче) відзначають у 1-3% інфікованих. Потреба в лабораторному підтвердженні ентеровірусної інфекції для відрізнення від інших видів патології виникає за важких форм захворювання (зокрема менінгітів, енцефалітів) або за епідемічних спалахів інфекції.

Серед ентеровірусів виділяють різні види та серотипи. Захворюваність, пов’язана з поліомієлітнимиентеровірусами (поліовірусами), у багатьох країнах практично ліквідована завдяки ефективній вакцинації. Серед неполіомієлітних ентеровірусів потенційну небезпеку для людини становлять сімдесят серотипів. Найпоширеніші ЕСНО, Коксакі А і В, 68, 69, 70, 71 типи ентеровірусів. Джерелом інфекції є хворий або вірусоносій, у якого симптоми захворювання не проявлені. Вірус виділяється з носоглотки та кишечника. Механізм передачі – фекально-оральний, аспіраційний (аерозольний). Шляхи передачі – водний, контактно-побутовий, харчовий, повітряно-крапельний. Сезонність захворювання типова для випадків із фекально-оральним механізмом передачі, пік захворюваності спостерігається наприкінці літа – на початку осені (у період із серпня до жовтня). Симптоми ентеровірусної інфекції різноманітні: захворювання може протікати у вигляді серозного менінгіту (частіше в дітей), ангіни, респіраторної інфекції (нежить, підвищення температури), кишкової інфекції (блювання, пронос).

Основні методи лабораторної діагностики ентеровірусноїінфекції – виявлення РНК ентеровірусів методом ПЛР і виділення ентеровірусів у культурі клітин. Порівняно з методом виділення та ідентифікації вірусу із застосуванням культури клітин, ПЛР-дослідження має більшу чутливість і вимагає менших часових витрат.

Правила підготовки пацієнта:

Спеціальної підготовки не потрібно.

Прийом матеріалу: ПН-ЧТ (8.00-11.30).

Транспортування:

В охолодженому вигляді (при tº +2 +8 ºС), не заморожувати.