Вітамін В1, тіамін в добовій сечі (2669)

Метод:

HPLC (High-Performance-Liquid-Chromatographie / Високоефективна рідинна хроматографія / ВЕЖХ) – кількісне визначення.

Показання до призначення:

• Підозра на дефіцит вітаміну В1.
• Групи ризику по дефіциту вітаміну В1 (алкоголізм, пацієнти, які погано харчуються, пацієнті, котрі мають порушення всмоктування ).

Маркер:

Статусу вітаміну В1 в організмі.

Клінічна значимість:

   Вітамін В1, або тіамін – водорозчинний вітамін, який міститься в невеликих кількостях у більшості рослинних та тваринних тканинах і необхідний для нормального функціонування м’язів, серця, нервової системи. Серед продуктів харчування, найбільш багатих цим вітаміном, є цільні зернові, нежирна свинина, субпродукти (печінка, серце, нирки). Тіамін, що входить до складу їжі, біологічно неактивний. У печінці під впливом ферменту тіамінкінази він проходить ряд перетворень у тіамінмонофосфат, тіаміндифосфат, тіамінтрифосфат. Біологічно активна форма вітаміну B1 – тіамін пірофосфат(також відомий як тіамін дифосфат) слугує коферментом для реакцій декарбоксилювання, каталізованих піруватним і кетоглутаратним комплексами, для ферменту транскетолази, комплексу дегідрогеназ альфа-кетокислот з гіллястим ланцюгом тощо. Вітамін В1 необхідний для енергетичного метаболізму (мітохондріального окислювального декарбоксилювання, пентозофосфатного шляху та циклу Кребса), важливий для підтримки іонних градієнтів, механізмів проведення нервових імпульсів, синтезу ацетилхоліну та інших процесів у нервовій системі.

   Добова потреба дорослої людини у вітаміні В1 складає від 2 до 3 мг, що забезпечується харчовим раціоном. При важкій фізичній роботі потреба у вітаміні В1 зростає. Тіамін осаджується переважно в скелетних м’язах (до 50% всього запасу), серці, печінці, нирках, мозку. Продукти, багаті вітаміном В1: пшениця та жито (зерно), бобові (особливо соя), крупи. У злаках вітамін міститься в зародку та оболонці насіння. У зернах жита вітамін розподіляється рівномірно, тому ржаний хліб є основним джерелом тіаміну. Картопля виступає джерелом вітаміну В1, але з урахуванням рекомендованих норм її споживання.

   Дефіцит вітаміну В1 маловірогідний у здорових людей, котрі харчуються різноманітно.  Проте в розвинутих країнах він може зустрічатися при незбалансованому харчуванні, анорексії, зловживанні алкоголем, вживанні великої кількості рафінованих вуглеводів, хворобах шлунково-кишкового тракту.

   Авітаміноз В1 призводить до нестачі АТФ, сприяє накопиченню недоокислених метаболітів, що мають токсичний вплив, перш за все торкаючись найбільш аеробних тканин – мозку, нервів, серця. Виражений дефіцит тіаміну призводить до хвороби бері-бері – важкої дисфункції нервової, серцево-судинної та дихальної систем. Виділяють “суху” (без набряків) форму бері-бері, пов’язану переважно з неврологічними проявами: поліневритами, периферичною нейропатією, м’язовою слабкістю або болем у верхніх і нижніх кінцівках, порушенням походження, судомами. “Волога” форма бері-бері характеризується серцево-судинними розладами з прогресуючою серцевою недостатністю і набряками. На більш пізніх стадіях дефіциту можливі нейропсихічні прояви, які співвідносяться з синдромом Корсакова-Верніке. Прояви хвороби бері-бері у грудному віці можуть включати серцеву недостатність (яка може виникнути раптово), судоми. Довгострокові наслідки дефіциту вітаміну В1 проявляються затримками розвитку, зокрема мовлення, загальної та дрібної моторики.

Правила підготовки пацієнта:

   Добова сеча – це порція сечі, зібрана протягом доби.

1. Протягом 48 годин до дослідження сечі і під час збору виключити прийом сечогінних препаратів і прийом лікарських препаратів (за погодженням з лікарем).
2. Протягом 24 годин до дослідження сечі і під час збору виключити прийом: мінеральної води; гострої, солоної, жирної, солодкої їжі; харчових продуктів, що змінюють колір (наприклад, буряк, морква) і запах сечі (наприклад, хрін, цибулю, приправи); необхідно уникати фізичних навантажень і емоційних стресів.
3. Жінкам рекомендується проводити дослідження до початку менструації або через 2-3 дня після її закінчення.
4. Перед збором сечі провести ретельний туалет зовнішніх статевих органів (чоловікам – ретельний туалет з відкриттям головки статевого члена; жінкам – ввести гінекологічний тампон в піхву).
5. Грудним і маленьким дітям – після ретельного туалету статевих органів, збір сечі проводити в сечоприймач. Сеча вичавлена з підгузника дослідженню не підлягає.

Збір добової сечі з консервантом: 

   Початок періоду збору – 7 годині ранку: перша ранкова сеча спускається в унітаз. У чисту ємність додається 10 мл консерванту (видається в лабораторії), потім проводиться збір всіх порцій сечі, ретельно перемішуючи, до наступного ранку – 7 годин, включаючи ранкову сечу. Загальна кількість сечі ще раз ретельно перемішується і відбирається 10 мл в промаркований пластиковий контейнер разового застосування (без наповнювача), після чого щільно закручується і доставляється в лабораторію. Фіксується загальна кількість сечі за добу.

• Зберігання матеріалу протягом періоду збору (на нижній полиці холодильника) і транспортування в охолодженому вигляді (при tº +2 +8 ºС), захищеному від світла та прямих сонячних променів (рекомендується обернути ємність / контейнер фольгою).
• У бланку направлення обов’язково вказується загальна кількість сечі зібраної за добу.
• Доставка в лабораторію (для регіонів) допустима протягом 24 годин після збору матеріалу, з урахуванням графіка відправки.

Транспортування:

В охолодженому вигляді (при tº +2 +8 ºС) до 24 годин.

*Транспортне середовище: пластиковий контейнер разового застосування (без заповнювача) для сечі.