Антитіла до DFS70 (2550)

Метод:

   ELISA (імуноферментний) – якісне визначення.

Загальна характеристика:

   Антитіла до DFS70 — це підгрупа антинуклеарних антитіл (ANA), які демонструють дрібний щільний крапчастий малюнок (DFS) за допомогою непрямої імунофлюоресценції. 

   Це антитіло вперше виявлено у пацієнтів з інтерстиціальним циститом, атопічним дерматитом і злоякісними новоутвореннями, такими як рак простати. 

Показання для призначення:

• Підозра на системний червоний вовчак (СКВ).

Маркер:
   Неспецифічної аутоімуної реактивності

Клінічна значимість:

   Системний червоний вовчак (СЧВ) – це багатосистемне захворювання сполучної тканини, яке розвивається переважно у молодих жінок і дівчат на тлі генетично зумовленої недосконалості імунорегуляторних процесів, що є наслідком неконтрольованої продукції антитіл до власних клітин та їх компонентів з розвитком аутоімунного та імунокомплексного хронічного запалення, яке призводить до ушкодження шкіри, опорно-рухового апарату і внутрішніх органів. Поширеність. СЧВ – одне з найбільш розповсюджених і важких захворювань сполучної тканини. В останнє десятиріччя повсюдно відзначається тенденція до зростання захворюваності на СЧВ, а її поширеність у різних клімато-географічних зонах становить від 4 до 250 (в Україні – 16,5) випадків на 100 тис. населення, переважно у жінок дітородного віку.
   При цьому зростання захворюваності відбувається за рахунок розширення вікового діапазону дебюту хвороби: все частіше він зміщується до 14-15 років, а також долає 40-річний рубіж, особливо в чоловіків, питома вага яких серед хворих на СЧВ уже досягла 15% (як відомо з класичних робіт, співвідношення чоловіків і жінок, які хворіють на СЧВ, становило 1:9-10). Смертність серед хворих на СЧВ у 3-5 разів вища, ніж у популяції.
   Етіологія СЧВ залишається до кінця невивченою незважаючи на те що отримані вагомі докази ролі РНК-вмісних і ретровірусів (кору і короподібних).
   У разі СЧВ також був виявлений вірус Епштейна-Барр як можливий фактор розвитку захворювання. Вірус може персистувати в організмі та взаємодіяти з В-лімфоцитами.
   Виявлені істотні порушення противірусного гуморального імунітету, а також своєрідні тубулоретикулярні вірусоподібні утворення в клітинах ендотелію капілярів уражених тканин нирок, шкіри, синовіальної оболонки, у м’язах, формених елементах крові.
   Клінічна картина СЧВ відрізняється значним поліморфізмом. Хвороба починається переважно з поступового розвитку суглобового синдрому, який нагадує ревматоїдний артрит, нездужання і слабкості (астеновегетативний синдром), підвищення температури, різних шкірних висипань, трофічних розладів, швидкої втрати маси тіла.
Перші прояви захворювання часто можна пов’язати з тривалим перебуванням на сонці в літній період, перепадами температури під час купання, використовуванням косметичних мазей або медикаментів (сульфаніламіди, антибіотики, гідралазин та ін.), вакцинацією.
Перебіг хвороби може бути гострим, підгострим і хронічним.

Правила підготовки пацієнта:

   Вранці, натщесерце (можна пити чисту негазовану воду) або через 4 години після останнього прийому їжі, не палити протягом 30 хвилин до аналізу. Дітям до 1 року не приймати їжу протягом 30-40 хвилин до дослідження. Дітям віком від 1 до 5 років не вживати їжі протягом 2-3 годин до дослідження.

Транспортування:

   У замороженому вигляді (при tº -20 ºС), не допускаючи розморожування.

Інтерференція:

Не визначається

Інтерпретація:

negativ