Антитіла до основного білку мієліну IgG, IgM в лікворі (1112)

Метод – IFT (Immunfluoreszenztest/Імунофлуоресцентний тест) – кількісне визначення.

Загальна характеристика: Антитіла до основного білку мієліну IgG, IgM – це антитіла, що утворюються до основного білка мієліну (MBP)

Основний білок мієліну (MBP) – це один з головних компонентів внутрішнього шару мієлінової оболонки. Розташовуючись усередині, MBP менш доступний для аутоантитіл за умови, що мієлінове волокно не пошкоджене. Антитіла до MBP виявляються в підвищеній концентрації в крові і спинномозкової рідини пацієнтів з розсіяним склерозом.

Показання для призначення:

• діагностика, оцінка прогнозу і контролю лікування розсіяного склерозу.

Маркер:
Неспецифічної аутоімунної реактивності

Клінічна значимість:

Демієлінізуючі захворювання центральної нервової системи – це гетерогенна група хвороб, що характеризуються руйнуванням мієлінової оболонки нервових волокон головного і спинного мозку. Найбільш яскравим представником цієї групи захворювань є розсіяний склероз. На цей час демієлінізуючі захворювання розглядаються як аутоімунні захворювання, переважно опосередковані Т-клітинами, проте останнім часом з’являються нові дані і про роль гуморальної відповіді, опосередкованої аутоантитілами до антигенів ЦНС. Найкраще вивчені антитіла до антигенів мієліну – білково-ліпідної оболонки аксонів нейронів. Визначення в крові аутоантитіл до антигенів мієліну може використовуватися для діагностики, оцінки прогнозу і контролю лікування розсіяного склерозу та інших демієлінізуючих захворювань ЦНС.

Правила підготовки пацієнта:
Спеціальної підготовки не потрібно.

Умови доставки в лабораторію: в охолодженому вигляді (при tº +2 +8 ºС) до 4-х тижнів.

Умови доставки у Німеччину: в охолодженому вигляді (при tº +2 +8 ºС).

Інтерференція:

Не визначається

Інтерпретація: Негативний  < 1:10.