Антитіла до альфа-фодріну, IgG, IgA (0147)

Метод – RIP (радіоімунопреципітація) – кількісне визначення.

Загальна характеристика: Білок цитоскелету α-фодрин відіграє важливу роль у підтримці структурної стабільності мембран. Продукт розщеплення альфа-фодрину – найважливіший аутоантиген у патогенезі органоспецифічної аутоімунної відповіді. Антитіла до альфа-фодрину (anti-alfa-fodrin) – є діагностичними маркерами синдрому Шегрена. Антитіла до альфа-фодрину присутні у дорослих як з первинним (95%), так і з вторинним синдромом Шегрена (62,5%). АТ до альфа-фодрину визначаються у сироватці пацієнтів на більш ранніх термінах розвитку хвороби порівняно з анти-SS-A або анти-SS-B-АТ. Згідно з останніми даними, скринінг антитіл проти альфа-фодрину може бути корисним інструментом у діагностиці синдрому Шегрена на ранній стадії. Тест рекомендується виконувати після отримання позитивного результату скринінгу на антинуклеарні антитіла.

Показання для призначення:

Маркер: Неспецифічної аутоімунної реактивності

Клінічна значимість:

Синдром Шегрена – характерними є сухість шкіри та слизових оболонок (очей, ротової порожнини, носоглотки, дихальної та травної систем, піхви) та різноманітні скарги з боку цих органів; часто розвивається виражений занепад сил, болі в суглобах, м’язах; склеродермія – найбільш характерною ознакою цього захворювання є ураження шкіри обличчя: вона потовщується, стає щільною і менш рухливою (маскоподібне обличчя), також змінюються кисті рук (худі та малорухливі пальці, з великими нігтями та потовщенням кінцевих фаланг), пацієнтів турбує холод і біль у пальцях; із внутрішніх органів найчастіше уражаються нирки, легені, серце.

Правила підготовки пацієнта:

Вранці, натщесерце (можна пити чисту негазовану воду) або через 4 години після останнього прийому їжі, не курити протягом 30 хвилин до аналізу.

Транспортування: у замороженому вигляді (при tº -20 ºС)

Інтерференція:

Не визначається

Інтерпретація: Коефіцієнт АТ < 10,  погранична зона – 10-15.