fx8 Суміш харчових продуктів 2 (лісовий горіх (фундук), бразильський горіх, апельсин, зелене яблуко, какао) (1297)

Метод:

   RAST (Radioimmunoassay /Радіоімунологічний аналіз, Radioallergosorbent test/Радіоаллергосорбентний тест) – кількісне визначення.

Склад:

• Лісовий горіх (фундук)
• Бразильський горіх
• Апельсин
• Зелене яблуко
• Какао

Показання для призначення:

• для діагностики алергічних реакцій
• для оцінки рівня сенсибілізації та ризику розвитку алергічних реакцій
• для оцінки зниження рівня сенсибілізації після виключення контакту з алергеном та проведення терапії
• з метою оцінки напруженості імунної системи

Маркер:

   Маркер сенсибілізації до алергенів основних груп

Клінічна значимість:

   Відомі та описані 11 алергенних білків фундука. Деякі з них присутні як в пилку ліщини, так і в самому лісовому горіхові. Це Cor a 1, Cor a 2, Cor a 6. 

   Саме чутливість до цих сполук обумовлює виникнення синдрому оральної алергії при чутливості до фундуку. 

   Для прояву цього стану потрібно, щоб людина вже мала сенсибілізацію до пилку берези. Чому до берези, спитаєте ви? А тому, що люди, які мають алергію на дерева, найчастіше сенсибілізовані до Bet v 1 – головного алергену березового пилку. Адже береза — найпоширеніше дерево-алерген помірного клімату Європи. 

   Своєю чергою білок Bet v 1 за будовою схожий на білки пилкових зерен інших березових: граба, вільхи, а також ліщини. І виникнення СОА в цьому випадку пояснюється перехресною реактивністю між схожими за будовою алергенами лісового горіха і берези (Cor a 1 та Bet v 1, Cor a 2 та Bet v 2). 

   Містком між пилком та горіхом ліщини може бути протеїн Cor a 10. Хоча цей білок зустрічається лише в пилку, вважається, що він може обумовлювати й чутливість до плодів ліщини.

   Виключно у фундуку описані ще сім алергенів: білок LTP Cor a 8 та білки зберігання Cor a 9, Cor a 11, Cor a 12, Cor a 13, Cor a 14, Cor a 15. 

   Ці шість сполук належать до груп глобулінів, альбумінів та олеозінів. Всі ці білки відомі здатністю спричиняти істинну харчову алергію з важкими реакціями, включаючи анафілаксію. 

   Річ у тім, що рослина синтезує такі білки у насінні, яким є ядро горіха, щоб краще його зберегти: 

1. Зокрема, білками зберігання є глобуліни (Cor a 9, Cor a 11) та альбуміни (Cor a 14). Вони забезпечують насінню цілісність до й після проростання. 
2. Олеозіни (Cor a 12, Cor a 13 та Cor a 15) утримують в насінні жири та допомагають йому пережити висихання. 

   Відтак всі три класи білків, а також білок LTP Cor a 15, є стабільними до температури та перетравлення. Їх нашій травній системі важко засвоїти. 

   Продукти розпаду названих білків є також важкостравними. І, проникаючи через шлунково-кишковий тракт у кров, розпізнаються імунною системою як ворожі. Тож вона виділяє проти цих речовин антитіла.

   Бразильський горіх, який також називають парагоріхом, насправді є їстівним насінням з південноамериканського дерева, яке дає плоди з твердою стінкою, схожі на кокосові горіхи, діаметром приблизно від 8 до 18 сантиметрів (приблизно від 3 до 7 дюймів). Ці фрукти вагою приблизно до 2,25 кілограмів (5 фунтів) зазвичай містять від 12 до 24 насінин (так звані бразильські горіхи), розташованих як часточки цитрусових. Плоди дозрівають і падають на землю, де їх збирають. Потім тристороннє насіння виймають, сушать, промивають і продають ще в оболонці.

   У бразильських горіхах багато білка, харчових волокон, тіаміну, міді та магнію. Однак, порівняно з іншими деревними горіхами, вони є найкращим джерелом селену, який, серед іншого, бере участь у модулюванні імунної системи, регулює роботу щитовидної залози та захищає від окислювального стресу. Олію бразильського горіха використовували в шампунях, милі, кондиціонерах для волосся та продуктах по догляду за шкірою, і горіхи їдять сирими або бланшованими, і найчастіше зустрічаються в горіхових сумішах.  У Сполученому Королівстві сенсибілізація до бразильського горіха вражає від 24 до 33 відсотків людей з алергією на деревні горіхи, але в Сполучених Штатах ця цифра становить менше 5 відсотків.

   В апельсині – і насамперед у його насінні – на сьогодні виявили кілька білків, відповідальних за розвиток реакції гіперчутливості.

   Так, у шкірці та м’якоті плода міститься термостійкий основний білок Cit s 1. Він відноситься до герміноподібних глікопротеїнів, які відповідають за реакцію на стрес.

   Стійкість цього білка до нагрівання робить його небезпечним навіть після кулінарної обробки. Тому чутливі до нього пацієнти повинні уникати як свіжих апельсинів. Але й, наприклад, кулінарних виробів, що містять їхню цедру.

   Наступний алергенний білок Cit s 2 є профіліном. Ці сполуки входять до складу кожної рослинної клітини. А три чверті профілінів подібні навіть у рослин не споріднених між собою видів.

   Гіперчутливість до профілю Cit s 2 може провокувати розвиток алергічної реакції на інші види овочів та фруктів, і не тільки цитрусових. При цьому профілін є найчастішою причиною виникнення синдрому оральної алергії (СОА).

   Крім того, як і Cit 1, Cit 2 зберігає активність в апельсиновому соку.

   Ще один термостійкий алергенний білок фрукта – Cit s 3, білок-переносник ліпідів (LTP), з яким пов’язаний розвиток системних та тяжких симптомів, таких як анафілактичний шок.

   З ним схожий білок-переносник ліпідів мандарину Cit r 3. Він виявлений і в шкірці, і м’якоті цього плода.

   А апельсинові та лимонні LTP зумовлюють перехресну реакцію з основним персиковим алергеном Pru p 3. Саме він є провідним алергеном Середземномор’я та зумовлює формування чутливості його мешканців до алергенів LTP. Натомість у центрі та півночі Європи алергія до білків-переносників ліпідів негаразд виражена.

   Також в апельсині виявлено білок, що обумовлює чутливість до пилку цього дерева у працівників апельсинових плантацій. Цей білок міститься в плодах апельсина та мандарину, але відсутній у лимоні.

   Більшість подразників гістамінових рецепторів міститься в кольорових пігментах. Цей факт змушує замислитися, чи буває алергія на зелені яблука, так як у них відсутні речовини, які надають продукту рум’яний колір. У розглянутих сортах фруктів менше хімічних сполук, що провокують імунну відповідь, але навіть у низькій концентрації вони здатні викликати негативні реакції.

   У пошуках причин, чому алергія на яблука іноді проявляється сильніше, вчені виявили головного «винуватця» проблеми. Ним визнаний білок (протеїн) Mal d1, що міститься в будь-яких типах продуктів. Кількість цієї речовини в яблуках збільшується по мірі їх зберігання. Чим довше фрукти лежать у шухлядах після збору, тим вище у них буде концентрація протеїну Mal d1.

   Саме Pru p 3, який не перетравлюється ферментами кишечника, а також термостабільний, тобто не руйнується при нагріванні, є первинним алергеном. До нього виникає сенсибілізація у жителів Італії, Іспанії, Греції, а також Ізраїлю. 

   Алергія до інших перелічених вище фруктів, там, як правило, є вторинною і виникає через подібність алергену персика до алергенів інших плодів.

   Основних алергенів какао не виявлено. Було визначено білок насіння какао 2S альбумін, який, як відомо, знаходиться в поліпептиді зберігання, відповідальному за алергенність. Конкретний ген виробляє 67-кДа запасний білок-попередник какао. Аналіз SDS–PAGE виявив наявність впливових смуг при 30 і 44 кДа. Ці смуги пошкоджуються в таких процесах, як проростання та бродіння. Також було ідентифіковано інший основний білок насіння какао зі смугою 21 кДа.

   Альбумін насіння какао 2S асоціюється з алергенністю.

   Перехресна реактивність була виявлена ​​у сироватці пацієнтів, що складається з шоколаду та екстракту люпину. Незначний алерген з волоського горіха (сімейство віцилінів) демонструє приблизно 90-відсоткову схожість з вициліном какао (какао). Також відомо, що какао має перехресну реакцію з арахісом, молоком, горіхами, тютюном і амброзією. Ця перехресна реактивність здебільшого зумовлена ​​подібними поліфенолами гаптенами в цих речовинах.

Правила підготовки пацієнта:

   Вранці, натщесерце (можна пити чисту негазовану воду) або через 4 години після останнього прийому їжі, не курити протягом 30 хвилин до аналізу. Дітям до 1 року не приймати їжу протягом 30-40 хвилин до дослідження. Дітям віком від 1 до 5 років не вживати їжі протягом 2-3 годин до дослідження.

Транспортування:

   У замороженому вигляді (-20 ° С), не допускаючи розморожування