fx7 Суміш харчових продуктів 1 (помідор, пекарські дріжджі, часник, цибуля, селера) (1296)

Метод:

   RAST (Radioimmunoassay/Радіоімунологічний аналіз, Radioallergosorbent test/Радіоаллергосорбентний тест) – кількісне визначення.

Склад:

• Помідор
• Пекарські дріжджі
• Часник
• Цибуля
• Селера

Показання для призначення:

• для діагностики алергічних реакцій
• для оцінки рівня сенсибілізації та ризику розвитку алергічних реакцій
• для оцінки зниження рівня сенсибілізації після виключення контакту з алергеном та проведення терапії
• з метою оцінки напруженості імунної системи

Маркер:

   Маркер сенсибілізації до алергенів основних груп

Клінічна значимість:

   Ось що сьогодні відомо вченим про фактори алергенності томатів:

• Профілін Lyc e 1 — мінорний алерген. Рекомбінантний томатний профілін Lyc e 1 продемонстрував високу ідентичність послідовності до інших алергенних харчових продуктів та профілінів, що містяться у пилку, та був реактивним у 22 % пацієнтів з алергією до томатів. 
• Lyc e 2 − полігалактуроназа − разом з іншими трьома ферментами томату (бета-фруктофуранозідазою, супероксиддисмутазою та пектинестеразою) спричиняє синдром оральної алергії більше ніж у половини пацієнтів із сенсибілізацією до помідора. При цьому концентрації названих ферментів були найвищими на стадії червоного дозрівання.
• Lyc e 3, білок-переносник ліпідів (LTP). Він є потенційно важким харчовим алергеном, зокрема через надзвичайну стійкість до пепсину − ферменту травлення. Цей алерген відповідає за перехресну реакцію з іншими продуктами, що містять його. Зокрема, плодами рослин родини розових (наприклад яблуками), а також:
  • горіхами,
  • арахісом,
  • кукурудзою,
  • гірчицею,
  • спаржею,
  • виноградом,
  • шовковицею,
  • капустою,
  • фініком,
  • апельсином,
  • інжиром,
  • ківі,
  • люпином,
  • фенхелем,
  • селерою,
  • баклажанами,
  • салатом,
  • каштаном,
  • ананасом.

   При цьому реакція на білки-переносники ліпідів часто супроводжується клінічною харчовою алергією і викликає системні реакції, такі як анафілаксія. Зокрема — анафілактичний шок.

   Інші алергени помідора:

• Lyc e Chitinase — фермент хітиназа,
• Lyc e Glucanase — фермент глюканаза,
• Lyc e Peroxidase — фермент пероксидаза,
• Lyc e PME — інгібітор пектин-метил-естерази, 
• Lyc e LAT 52, який знаходиться у пилку. 

   Також із насіння томату було виділено білок запасу Lec 2SA. Він входить до групи 2S-альбумінів, що є найнебезпечнішими алергенами зернят та іншого насіння. Послідовність Lec 2SA схожа з послідовністю 2S-альбумінів бразильського горіху і квасолі.

   Своєю чергою, профілін, виділений з пилкових зерен томата, мав схожість із:

• тютюном − 87 %,   
• профіліном тимофіївки  − 78 %, 
• профіліном кукурудзи ZmPro3 − 77 %, 
• профіліном пилку берези —73 %.

   А оскільки томат належить до родини пасльонових, людина з алергією на нього може також бути схильною до реакції гіперчутливості до інших представників цієї групи, зокрема картоплі, тютюну та баклажана.

   Крім того, нерідко алергія на помідори є вторинною  — як перехресна реакція з чутливістю до латексу (синдром «латекс – плоди»).

   Водночас у пацієнтів з томатною алергією, викликаною профіліном та полісенсибілізацією до інших харчових продуктів й пилку берези IgE, виявлялась сильна перехресна реактивність з профілінами їстівних рослин. Зокрема, болгарського перцю (Cap a 2), який також належить до пасльонових.

   У 85 % випадків чутливість пацієнта до гарбуза, цитрусових, помідорів, бананів (або комбінація цих реакцій) вказує на його гіперчутливість до профілінів. Відтак при діагностиці алергії, якщо виключена сенсибілізація до латексу та LTP, чутливість до помідора використовують як маркер гіперчутливості до профіліну.

   Офіційно не ідентифіковано жодної алергенної молекули S. cerevisiae. Однак у деяких наукових працях такі білки згадуються, і основним із них вважається енолаза. Як зазначають науковці, цей білок є перехресно реактивним алергеном серед різних видів грибів, зокрема альтернарії Alternaria alternata, Cladosporium herbatum та Candida ablicans.

   Серед інших алергенів пекарських дріжджів – марганець-залежний білок супероксиддисмутази Sac c MnSOD, білки циклофіліну Sac c CyP, білок теплового шоку HSP 90. Останній є подібним до алергену цвілевих грибів, зокрема аспергилу (A.fumigatus) Asp f 12. 

   Вживання продуктів, що містять дріжджі, може спровокувати розвиток алергії у гіперчутливих до цвілі людей.

   Також у пекарських дріжджах виділили алергенний рибосомний білок Sac P2, який міститься і в інших видах грибів, зокрема Alternaria alternata, Aspergillus fumigatus та Cladosporium herbatum. Тож якщо ви сенсибілізовані до пекарських дріжджів, у вас може розвинутися й перехресна алергія на гриби інших видів, серед яких пеніциліновий гриб Penicillium notatum. І навпаки. 

   І ще один алерген пекарських дріжджів – профілін Sac c. Білки цього класу входять до складу кожної рослинної клітини, а також клітин грибів. Це означає потенційну можливість розвитку у людини з алергією на дріжджі перехресної гіперчутливості не лише до грибів інших видів, а й до інших видів рослин.

   Окрім цього, вважається, що людина може сенсибілізуватися до грибних ферментів: карбоксипептидази Sac c, глюкозидази Sac c та інвертази Sac c.

   Найчастіше при гіперчутливості до часнику йдеться про контактний дерматит. Його характерними симптомами є:

• незначний набряк шкіри,
• відчуття стягнутості,
• сухість шкіри, 
• утворення тріщин,
• пухирі,
• утворення виразок.

   Зазвичай симптоми виникають у тих, хто займається нарізкою та обробкою свіжого часнику, наприклад у кухарів. І починається все з кінчиків великого, вказівного та середнього пальців руки, якою тримають цибулини овочу під час нарізки.

   На пальцях з’являються тріщини, що утворюють асиметричний малюнок. Зовнішні шари шкіри потовщуються та починають облазити. Таким чином симптоми контактного дерматиту можуть прогресувати до опіку другого та третього ступеня.

   Як зазначають науковці, аліцин та споріднені з ним речовини здатні проникати крізь більшість типів захисних рукавичок. Відтак ці гумові та латексні вироби є неефективними для профілактики часникового дерматиту. 

   Алергія на часник може проявитися і з боку органів дихання. Зокрема, вдихання запаху овочу або часточок сухого часникового порошку може викликати хрипи й кашель та навіть спровокувати напад астми.

   До інших симптомів часникової алергії, включаючи ті, що виникають при вживанні рослини в їжу, належать:

• кропив’янка, свербіж або почервоніння шкіри;
• поколювання або свербіж у роті;
• набряк обличчя, язика, горла та/або ділянки навколо рота;
• прискорене серцебиття;
• біль у животі;
• діарея;
• нудота або блювота.

   А найважчим проявом гіперчутливості до часнику є анафілаксія. Це системна алергічна реакція, яка несе загрозу життю та потребує негайної медичної допомоги.

   Справжня алергія на цибулю зустрічається рідко. Її описані алергени:

•  All c 3 — білок-переносник ліпідів;
• All c 4 — профілін;
• All с — аліїн ліаза.

   Перший з названих білків-алергенів, All c 3, є термостабільним і може викликати анафілаксію. 

   Білки, подібні до All c 4, зустрічаються у латексі, багатьох фруктах та овочах, а також у пилку, зокрема злаків та полину з амброзією. Вони – одні з винуватців синдрому «пилок-плоди», проте є нестійкими та розпадаються при нагріванні.

   Термічно нестійкою є й аліїн ліаза.

   Поширенішим явищем є непереносимість цибулі. Харчова непереносимість (неалергічна харчова гіперчутливість) зумовлена нездатністю організму перетравлювати конкретні продукти і не є, на відміну від алергії, реакцією імунної системи. 

   Як правило, несприйнятливість виникає, коли людині не вистачає певних ферментів, які б розщеплювали у шлунку чи кишечнику харчовий продукт, у нашому випадку – цибулю.

   Харчова непереносимість зазвичай викликає менш важкі реакції, ніж харчова алергія. Проте в обох випадках виникають подібні симптоми і тому непереносимість важко відрізнити від алергії. А намагатись зробити це самостійно, без допомоги лікаря — не краще рішення.

   Однак підказки все ж таки існують. Симптоми алергії зазвичай наступають дуже швидко після вживання цибулі – через декілька хвилин, максимум – дві години після вживання. І ці реакції, як вже зазначалось, можуть бути загрозливими для життя.

   А от непереносимість цибулі може проявитись навіть і через день після її вживання.

   До цього часу в селері відкриті та описані 7 білків. Їх називають по черзі: від Api g 1 до Api g 7. Деякі з них дійсно характеризуються сильними алергенними властивостями. 

   Наприклад, Api g 2 та Api g 6. Вони належать, відповідно, до групи 1 та групи 2 білків-переносників ліпідів. Цей клас алергенних речовин характеризується стійкістю до перетравлення та нагрівання. 

   Чутливість до білків-переносників ліпідів якраз і обумовлює анафілактичні реакції. До цих білків, за даними досліджень, чутливі відповідно 25 та 40 % людей з алергією на селеру. 

   Ще один важкостравний білок  — Api g 7. Він належить до групи захисних білків. Щоб виконувати функцію захисту рослини, ці білки також мають стійкість до високих температур та травних ферментів. До захисних білків чутливі трохи більше ніж половини людей з алергією на селеру.

   Куди простіший у цьому сенсі Api g 1. Він визначає перехресну реактивність до пилку берези й належить до групи білків PR-10 родини Bet v 1. Гіперчутливість до цих сполук обумовлює появу симптомів синдрому оральної алергії. Як правило, такі білки легко розкладаються під впливом травних ферментів та термічної обробки.

   Тобто людина, чутлива до цього білка і тільки, може їсти селеру, яку, наприклад, відварили або підсмажили. І є дані, що пацієнти, чутливі до селери, насамперед сенсибілізовані саме до цього білка. 

   Хоча симптоми синдрому оральної алергії може викликати й важкостравний Api g 2. А відтак точна діагностика алергії на селеру є критично важливою.

   Чутливістю до пилку берези обумовлена й реакція хворих на білок Api g 5. А ось якщо людина реагує на білок Api g 4, це означає, що вона,  скоріше за все, має широку чутливість до інших овочів та фруктів. 

   Адже Api g 4 належить до групи профілінів. Цей клас білків є чи не в усій рослинній їжі та пилку. Він має помірну алергенність разом із високою перехресною реактивністю.

   Про чутливість до Api g 3 поки що відомо мало. Цей білок міститься у хлорофілі — зеленому пігменті селери.

Правила підготовки пацієнта:

   Вранці, натщесерце (можна пити чисту негазовану воду) або через 4 години після останнього прийому їжі, не курити протягом 30 хвилин до аналізу. Дітям до 1 року не приймати їжу протягом 30-40 хвилин до дослідження. Дітям віком від 1 до 5 років не вживати їжі протягом 2-3 годин до дослідження.

Транспортування:

   У замороженому вигляді (-20 ° С), не допускаючи розморожування