Онкомаркер, тумор-M2-піруваткіназа в калі (колоректальний рак) (1072)

Метод:

EIA (імуноферментний) – кількісне визначення.

Показання до призначення:

• При наявності  факторів, що підвищують ризик розвитку раку товстої кишки: паління, ожиріння, спадковість, вік старше 50 років, зловживання алкоголем, малорухливий спосіб життя, неспецифічний виразковий коліт.
• За симптомів раку товстої кишки: втрати ваги й апетиту, крові в калі, залізодефіцитної анемії (за правобічної локалізації пухлини), закрепів або діареї (за лівобічної локалізації пухлини).

Маркер:

Онкомаркер для ранньої діагностики передракових захворювань і раку товстої кишки.

Клінічна значимість:

Tumor Marker 2 (TM 2) – це димер однієї з ізоформферменту піруваткінази, що бере участь у реакції гліколізу. У нормальних клітинах він присутній у вигляді мономера в невеликих кількостях, у пухлинних же клітинах виробляються значні концентрації ферменту у вигляді димера (ТМ-2). Висока концентрація ферменту гліколізу забезпечує енергетичні витрати пухлинних клітин, що активно розмножуються. При розвитку передракових захворювань і раку товстої кишки ТМ-2 може бути виявлений у калі, що дає змогу використовувати його як онкомаркер.

Тест на піруваткіназу має кілька переваг і перед іншими неінвазивними методами. Якщо під час аналізу калу на приховану кров визначається присутність гема, то під час цього дослідження виявляють специфічний для пухлинних клітин фермент, що дає змогу виявити новоутворення, що кровоточать, і ті, що не кровоточать. Ця особливість обумовлює більш високу чутливість тесту.

Концентрація ТМ-2 у калі збільшується пропорційно до зростання пухлини. Тому дослідження на ТМ-2 може бути використане при визначенні стадії та прогнозу захворювання. Як правило, концентрація ТМ-2 в калі після хірургічного лікування раку товстої кишки повертається до норми. Отримання позитивного результату тесту знову або наростання ТМ-2 в післяопераційному періоді може вказувати на рецидив захворювання.

Позитивний результат тесту дає змогу припустити наявність онкології кишки, але не встановити остаточний діагноз. Для підтвердження діагнозу пацієнти з таким результатом мають бути направлені на додаткові лабораторні та інструментальні обстеження.

Правила підготовки пацієнта:

1. Виключити протягом 72 годин до здачі калу: приймання проносних препаратів, введення ректальних свічок, олій; обмежити приймання медикаментів, що впливають на перистальтику кишківника (беладони, пілокарпіну тощо); приймання препаратів, що впливають на забарвлення калу (залізо, вісмут, сірчанокислий барій); інвазивні маніпуляції.
2. Можна здавати на тлі прийому ферментативних препаратів (креон, мезим та ін.).
3. Протягом 72 годин до здачі калу і в період забору калу пацієнт повинен утриматися від прийому алкогольних напоїв.
4. Дослідження рекомендується проводити до початку прийому антибіотиків та інших антибактеріальних хіміотерапевтичних препаратів.
5. Під час забору калу уникати контакту з водою (дез.засобами), сечею; унеможливити потрапляння слизу, менстр. крові.
6. Не допускається забір зразка калу з унітазу і після проведення клізми.

Зі свіжого ранкового випорожнення, з 3-4-х точок (розміром з горошину) забирається кал (5 г) у пластиковий контейнер одноразового застосування (без наповнювача).

• Доставка в лабораторію протягом 24-х годин після забору матеріалу в охолодженому вигляді (за tº +2 +8 ºС), якщо доставка перевищує зазначений час, то кал заморожують (за tº -20 ºС) і транспортують у замороженому вигляді, не допускаючи розморожування.
• Бажано ранковий кал, але вечірній кал – припустимий, зберігання після забору матеріалу в охолодженому вигляді (при tº +2 +8 ºС) на нижній полиці холодильника, і вранці негайна доставка в лабораторію.

Транспортування:

У замороженому вигляді (при tº -20 ºС), не допускаючи розморожування.