Глюкагон (0368)

Метод:

RIA ( радіоімунологічний аналіз) – кількісне визначення.

Показання до призначення:

• Диференційна діагностика цукрового діабету, що виник на фоні глюкагономи, з іншими типами діабету
• Скринінг при синдромі МЕН-1.

Маркер:

Активності альфа-клітин підшлункової залози.

Клінічна значимість:

   Глюкагон – пептидний гормон, який синтезується альфа-клітинами підшлункової залози та являється антагоністом інсуліну, стимулює вивільнення глюкози печінкою та підтримує гомеостаз глюкози в організмі.

    У організмі людини глюкагон приймає участь у обміні вуглеводів. Він є антагоністом інсуліну, який синтезується в β-клітинах підшлункової залози. Глюкагон також виділяється у підшлунковій залозі, але α-клітинами. Він сприяє розщепленню глікогену до глюкози в печінці, що призводить до значного збільшення рівня глюкози у крові (гіперглікемія). Гормон впливає на жирову тканину, спричиняючи її розщепленню.

   У нормі його виробництво зворотно впливає на рівень глюкози у кровотоці. При підвищеному рівні глюкози синтез глюкагона знижується, а при гіпоглікемії (зниження рівня глюкози) збільшується. Також на виробництво глюкагонавпливає соматотропний гормон передньої долі гіпофіза, який стимулює виробництво гормону; при цьому гормон соматостатин гальмує синтез глюкагона. Глюкагонрозщеплюється за кілька хвилин, його час напіврозпаду короткий. Гормони підшлункової залози інсулін і глюкагонфункціонально пов’язані.

   При цукровому діабеті дефіцит інсуліну супроводжується підвищеним утворенням глюкагона, що є причиною високого рівня цукру у крові. У таких випадках гіперглікемія різко виражена, порушується обмін речовин і кислотно-лужний баланс. Значне збільшення рівня глюкагона в плазмі крові частіше виникає при глюкагономі – пухлині з α-клітин підшлункової залози. У таких хворих часто порушується толерантність до глюкози і виникає цукровий діабет. Захворювання діагностують при високій концентрації глюкагона в плазмі крові. Після прийому їжі виділення глюкагона зазвичай блокується для запобігання занадто великого утворення глюкози печінкою. Коли цього не відбувається у хворих на цукровий діабет, занадто велика кількість глюкагона загострює і так високий рівень глюкози в крові.

   Серед причин персистуючих (стійких) гіпоглікемійзустрічається дефіцит контрінсулярних гормонів, зокрема глюкагона. Його секреція, разом із іншими контрінсулярними гормонами (кортизол, СТГ), є одним із факторів підтвердження вродженого гіперінсулінізму. У деяких дітей персистування гіпоглікемії може бути обумовлене вродженими порушеннями обміну речовин, ферментопатіями або дисфункцією ендокринних залоз, оскільки метаболізм глюкози відбувається за участю різних ферментів і регулюється гормонами (інсулін, глюкагон, кортизол, адреналін і інші).

   Дослідження рівня глюкагону входить до переліку обстежень при проведенні скринінгу МЕН-1 (синдром множинних ендокринних  неоплазії, при якому гіперпаратиреоз поєднується з пухлинами інших залоз внутрішньої секреції, частіше за все нейроендокринними новоутвореннями підшлункової залози  або аденомами гіпофізу).

Правила підготовки пацієнта:

Вранці, натще. Не їстипротягом 12 годин до аналізу, можна пити чисту негазовану воду. Виключити фізичне та емоційне перенавантаження за 30 хвилин до здачі аналізу. Не палити протягом 30 хвилин до аналізу. Виключити (за погодженням із лікарем) прийом інсуліну, глюкокортикоїдів, амінокислот, катехоламінів та інших препаратів , які можуть вплинути на результат аналізу.

Транспортування:

У замороженому вигляді (при tº -20 ºС), не допускаючи розморожування.