Цитрат / Лимонна кислота в добовій сечі (1538)

Метод:

PHOT (фотометрія) – кількісне визначення.

Показання до призначення:

• Оцінка ризику розвитку нефролітіазу, уролітіазу.
• Наявність факторів, що сприяють розвитку уролітіазу.
• Подальше обстеження нирковокам’яної, сечокам’яної хвороби, моніторинг оксалатів.
• Дисметаболічна нефропатія у дітей.
• Спадкова патологія обміну гліоксилової кислоти.
• Контроль терапії нефролітіазу.

Маркер:

Гіпоцитратурії, як причини літогенезу.

Клінічна значимість:

Цитрат – є енергетичним субстратом циклу трикарбоновихкислот і має виражений вплив на обмін пуринів. Зниження рівня лимонної кислоти в сечі призводить до підвищення кристалізації кальцію оксалату (чинить пряму гальмівну дію на кристалізацію й осадження солями кальцію), тобто є інгібітором каменеутворення.

Кількість цитрату в сечі насамперед залежить від її кислотності, а не від вихідної кількості цитрату в їжі.

Більша частина з’їденого цитрату з кишківника потрапляє в печінку, де перетворюється на бікарбонат (лугу). У сечу потрапляє менше 10% «з’їденого» цитрату. Основна частина цитрату в сечі – це знову синтезований цитрат у мітохондріях клітин. Більша частина (понад 90%) цитрату, що потрапив у сечу, всмоктується назад у нирки. Інтенсивність всмоктування цитрату із сечі в нирки істотно зростає в кислій сечі. Саме тому pH сечі (показник кислотності) – основний фактор, що впливає на кількість цитрату в сечі.

Гіпоцитратурія, низька кількість цитрату в сечі, є важливим фактором ризику утворення каменів у нирках.

Гіпоцитратурія зазвичай спостерігається у пацієнтів із нефролітіазом, метаболічним ацидозом і хронічними діарейними синдромами. Сама по собі гіпоцитратурія може не бути пов’язана зі значною смертністю або захворюваністю; однак потенційні ускладнення нефролітіазу, вторинного по відношенню до гіпоцитратурії, можуть бути значними. Потенційна захворюваність через нефролітіаз включає гематурію, обструкцію сечоводу, інфекції сечовивідних шляхів, уросепсис і втрату функції нирок.

Правила підготовки пацієнта:

Добова сеча – це порція сечі, зібрана протягом доби.

1. Протягом 48 годин до дослідження сечі та під час збору виключити прийом сечогінних препаратів і протягом 12 годин прийом лікарських препаратів (за погодженням із лікарем).
2. Протягом 24 годин до дослідження сечі та під час збору унеможливити вживання: алкоголю; мінеральної води; гострої, солоної, жирної, солодкої їжі; харчових продуктів, які змінюють колір (наприклад, буряк, морква) і запах сечі (наприклад, хрін, цибуля, приправи); обмежити споживання нікотину; необхідно уникати фізичних навантажень та емоційних стресів.
3. Жінкам рекомендується проводити дослідження до початку менструації або через 2-3 дні після її закінчення.
4. Перед збором сечі провести ретельний туалет зовнішніх статевих органів (чоловікам – ретельний туалет з відкриттям головки статевого члена; жінкам – ввести гінекологічний тампон у піхву).
5. Немовлятам і маленьким дітям – після ретельного туалету статевих органів, збір сечі проводити в сечоприймачі. Сеча, вичавлена з підгузника, дослідженню не підлягає.

Збір добової сечі з консервантом:

Початок періоду збору – 7 година ранку: перша ранкова сеча спускається в унітаз. У чисту ємність додають 10 мл консерванту (видають у лабораторії), потім проводять збір усіх порцій сечі, ретельно перемішуючи, до наступного ранку – 7 години, включно з ранковою сечею. Загальна кількість сечі ще раз ретельно перемішується і відбирається 10 мл у промаркований пластиковий контейнер одноразового застосування (без наповнювача), після чого щільно закручується і доставляється в лабораторію. Фіксується загальна кількість сечі за добу.

Транспортування:

У замороженому вигляді (при tº -20 ºС), не допускаючи розморожування.