Цинк в добовій сечі (1653)

Метод:

PHOT (Photometrie/Фотометрія) – кількісневизначення.

Показання до призначення:

• Оцінка балансу цинку в організмі.
• Діагностика недостатності цинку (зокрема субклінічної).
• Діагностика гострої та хронічної інтоксикації цинком.

Маркер:

Балансу цинку в організмі та інтоксикації ним.

Клінічна значимість:

Цинк – це мікроелемент, необхідний для нормального росту і диференціювання клітин, він є кофактором більш ніж 200 ферментів (трансферази, гідролази, ізомерази), входить до складу деяких транскрипційних чинників (так звані цинкові пальці) і стабілізує мембрани клітин. Здебільшого людина отримує цинк з їжею, найбагатшими на цей мікроелемент є м’ясні, молочні та морепродукти, а також крупи, горіхи та овочі. Як дефіцит, так і надлишок цинку чинять несприятливий вплив на функціонування багатьох систем і органів. Для оцінки балансу цинку в організмі, діагностики його недостатності або інтоксикації ним досліджують його концентрацію в крові. Вважається, що рівень цинку в крові найточніше відображає його запаси в організмі.

Дефіцит цинку описаний за деяких рідкісних вроджених хвороб обміну (ентеропатичний акродерматит) і проявляється характерними змінами шкіри, алопецією та діареєю. Клінічно виражена аліментарна недостатність цинку зустрічається досить рідко. З іншого боку, субклінічний дефіцит цього мікроелемента може бути діагностований у кожної третьої людини. Нестача цинку найчастіше трапляється в період активного росту, найбільша потреба в ньому спостерігається у віці 10-12 років у дівчаток і 11-14 років у хлопчиків. Субклінічний дефіцит цинку в період статевого дозрівання може стати причиною порушення росту осьового скелета і мінералізації кісткової тканини. Крім того, недостатність цинку трапляється у пацієнтів, які перебувають на повному парентеральномухарчуванні, а також пацієнтів із хронічними захворюваннями. Повторні дослідження концентрації цинку в крові проводять для оцінки лікування дефіциту цього мікроелемента при призначенні цинковмісних препаратів. Слід, однак, зазначити, що низький рівень цинку в крові не завжди означає нестачу цього мікроелемента в організмі. Концентрація цинку в крові знижується за гострих інфекційно-запальних процесів, травм, інтенсивних фізичних навантажень і стресу. У нормі рівень цього елемента знижується в постпрандіальний період (після їди).

Інтоксикація цинком може спостерігатися під час вживання напоїв з оцинкованих ємностей. Основними ознаками гострого аліментарного отруєння цинком є нудота, біль у ділянці живота, діарея, лихоманка і підвищена пітливість. Хронічний надлишок цинку іноді супроводжується порушенням всмоктування міді. Робітники, зайняті на виробництві, пов’язаному з виробленням або застосуванням цинку, наражаються на ризик гострого інгаляційного отруєння його парами, цей синдром називається «металевою лихоманкою» і зумовлений гострим токсичним впливом парів оксидів металів на верхні та нижні дихальні шляхи. Гостре отруєння супроводжується лихоманкою, кашлем, болем у горлі, відчуттям закладеності носа, задишкою, слабкістю, міалгією. Під час дослідження крові в таких пацієнтів іноді вдається виявити підвищення концентрації цинку. Слід зазначити, що симптоми «металевої лихоманки» не є специфічними для гострого отруєння парами оксиду цинку та спостерігаються також за вдихання парів алюмінію, марганцю, міді, заліза, свинцю та інших металів. Таким чином, дослідження рівня цинку (а також і інших металів) у крові може бути використане під час діагностики професійних хвороб. При цьому підвищення концентрації цинку в крові не завжди є ознакою отруєння, так, наприклад, воно спостерігається і в разі тривалого голодування.

Слід зазначити, що підвищення концентрації цинку в сечі не завжди є ознакою отруєння. Так, воно супроводжує посилений катаболізм (тривале голодування).

Інтерпретувати рівень цинку в сечі необхідно з урахуванням додаткових клінічних, лабораторних та інструментальних досліджень. Особливу увагу слід приділити оцінці функції нирок: захворювання нирок (хронічна ниркова недостатність) можуть призводити до порушення екскреції цинку із сечею.

Правила підготовки пацієнта:

Добова сеча – це порція сечі, зібрана протягом доби.

1. Протягом 48 годин до дослідження сечі і під час збору виключити прийом сечогінних препаратів і прийом лікарських препаратів (за погодженням з лікарем).
2. Протягом 24 годин до дослідження сечі і під час збору виключити прийом: мінеральної води; гострої, солоної, жирної, солодкої їжі; харчових продуктів, що змінюють колір (наприклад, буряк, морква) і запах сечі (наприклад, хрін, цибулю, приправи); необхідно уникати фізичних навантажень і емоційних стресів.
3. Жінкам рекомендується проводити дослідження до початку менструації або через 2-3 дня після її закінчення.
4. Перед збором сечі провести ретельний туалет зовнішніх статевих органів (чоловікам – ретельний туалет з відкриттям головки статевого члена; жінкам – ввести гінекологічний тампон в піхву).
5. Грудним і маленьким дітям – після ретельного туалету статевих органів, збір сечі проводити в сечоприймач. Сеча вичавлена з підгузника дослідженню не підлягає.

Збір добової сечі:

Початок періоду збору – 7 годині ранку: перша ранкова сеча спускається в унітаз, потім проводиться збір всіх порцій сечі в чисту ємність, ретельно перемішуючи, до наступного ранку – 7 годин, включаючи ранкову сечу. Загальна кількість сечі ще раз ретельно перемішується і відбирається 10 мл в промаркіровану транспортну пробірку без наповнювача, яка щільно закручується, і доставляється в лабораторію протягом 24-х годин в охолодженому вигляді (при t +2 +8 ºС). Фіксується загальна кількість сечі за добу.

• Якщо доставка перевищує зазначений час, то матеріал заморожується (при tº -20 ºС) та транспортується у замороженому вигляді, не допускаючи розморожування.
• У бланку направлення обов’язково вказується загальна кількість сечі зібраної за добу.

Транспортування:

У замороженому вигляді (при tº 20ºС), не допускаючи розморожування.