Магній в сечі (1652)

Метод:

PHOT (фотометрія)  – кількісне визначення.

Показання до призначення:

• Оцінка екскреції магнію при гіпо– або гіпермагніємії.

Маркер:

Балансу магнію в організмі.

Клінічна значимість:

Магній є четвертим за поширеністю мінералом в організмі людини та життєво важливим для його функціонування. Це один із основних внутрішньоклітинних катіонів. Виконуючи роль кофактора багатьох ферментних систем, він бере участь у реакціях енергетичного обміну за участю аденозинтрифосфату (АТФ). Близько 70 % магнію в організмі людини міститься в кістках, а решта переважно знаходиться всередині клітин тканин та органів і залучена до безперервних метаболічних процесів. З цієї частки 70 % знаходиться у вільному стані, тоді як 30 % зв’язано з білками (переважно з альбумінами), а також з цитратами, фосфатами та іншими речовинами. Хоча лише 1 % магнію міститься в крові, для підтримання цього рівня на постійному рівні задіяні багато систем організму.

Регуляція магнію здійснюється через процеси в нирках, переважно у висхідній частині петлі нефрорну. Зокрема, концентрація магнію в сироватці залежить від того, скільки його виводиться через нирки з сечею. Надлишки магнію, що надходить з їжею, можуть у невеликій кількості виводитися з калом. Порушення клубочкової фільтрації призводять до затримки магнію і, як наслідок, до підвищення його концентрації в сироватці. Гіпермагніємія може виникати при гострій і хронічній нирковій недостатності, через надмірне надходження магнію під час лікування, а також при вивільненні магнію з кісток. Це небезпечно уповільненням атріовентрикулярної провідності.

При надлишку магнію можуть виникати порушення ритмусерця, порушення дихання, депресія.

Багато досліджень довели взаємозв’язок між дефіцитом магнію та змінами в обміні кальцію, калію, фосфору, що ведуть до важких для лікування шлуночкових аритмій, підвищеної чутливості до дигоксину, спазмів коронарних артерій. Крім того, паралельно можуть виникати симптоми нервово-м’язових та нейропсихіатричних порушень.

Правила підготовки пацієнта:

Спонтанна сеча – це окрема порція сечі, зібрана в будь який проміжок часу протягом доби.

1. Протягом 48 годин до дослідження сечі і під час збору виключити прийом сечогінних препаратів і протягом 12 годин прийом лікарських препаратів (за погодженням з лікарем).
2. Протягом 24 годин до дослідження сечі і під час збору виключити прийом: алкоголю, мінеральної води; гострої, солоної, жирної, солодкої їжі; харчових продуктів, що змінюють колір (наприклад, буряк, морква) і запах сечі (наприклад, хрін, цибулю, приправи); обмежити вживання нікотину; необхідно уникати фізичних навантажень і емоційних стресів.
3. Жінкам рекомендується проводити дослідження до початку менструації або через 2-3 дня після її закінчення.
4. Перед збором сечі провести ретельний туалет зовнішніх статевих органів (чоловікам – ретельний туалет з відкриттям головки статевого члена; жінкам – ввести гінекологічний тампон в піхву).
5. Грудним і маленьким дітям – після ретельного туалету статевих органів, збір сечі проводити в сечоприймач. Сеча вичавлена з підгузника дослідженню не підлягає.

• Збір спонтанної сечі, бажано «середньої  порції вранішньої сечі» (перші 2-3 сек сечовипускання спустити в унітаз), в об’ємі 10 мл проводиться в промаркований пластмасовий контейнер разового використання (без наповнювача), після чого його щільно закрутити і доставити до лабораторії в охолодженому вигляді (при tº +2 +8 ºС), матеріал не підлягає заморожуванню.
• Доставка в лабораторію (для регіонів) допускається протягом 24 годин після збору  матеріалу, з урахуванням графіку відправки.

Прийом матеріалу: ПН-ЧТ (8.30-11.30).      

Транспортування:

В охолодженому вигляді (при tº +2 +8 ºС), не заморожувати.