Мавпяча віспа - ДНК-вірус

Мавпяча віспа — це вірусне зоонозне захворювання, збудник якого належить до роду ортопоксвірусів родини Poxviridae. Перший випадок захворювання у людини було зафіксовано в 1970 році на території Республіки Заїр (нині Демократична Республіка Конго).

Існують дві клади вірусу мавпячої віспи: центральноафриканська та західноафриканська, з яких центральноафриканська вважається більш вірулентною з летальністю до 10%. Захворювання переважно реєструють у Центральній та Західній Африці.

Передавання інфекції:

• Первинне зараження: Через контакт з кров’ю, біологічними рідинами або ураженими ділянками шкіри заражених тварин (особливо гризунів та приматів).
• Вторинне зараження: Від людини до людини через дихальні виділення, контакт із шкірою або предметами, контамінованими рідинами від інфікованих осіб. Також можливе передавання через статевий контакт або під час вагітності через плаценту.

Симптоми:

• Період інвазії (0–5 днів): Гарячка, сильний головний біль, збільшення лімфовузлів, біль у спині, м’язах, астенія.
• Період висипу (1–3 дні після гарячки): Спочатку висип з’являється на обличчі, а потім поширюється на інші частини тіла, включаючи долоні та ступні. Висипання проходять кілька стадій від макулопапул до везикул і пустул, які потім покриваються кірочками.

Лікування:

Специфічного лікування немає, але симптоматична терапія може полегшити стан пацієнтів. Вакцинація проти натуральної віспи забезпечує 85% захист від мавпячої віспи, але наразі ця вакцина недоступна для широкого населення.