Токсоплазмоз

Інфекції можуть проявлятися різними способами:

• Гострий токсоплазмоз
• Токсоплазмоз центральної нервової системи (ЦНС)
• Вроджений токсоплазмоз
• Очний токсоплазмоз
• Дисеміноване або не-ЦНС захворювання у пацієнтів з ослабленим імунітетом
•  

Гострий токсоплазмоз

Гостра інфекція зазвичай безсимптомна, але у 10-20% пацієнтів починається двостороннє, неболюче цервікальне або пахвове збільшення лімфатичних вузлів. У деяких з них також проявляється грипоподібний синдром: лихоманка у легкій формі, нездужання, міалгія, гепатоспленомегалія та рідше фарингіт, який може бути схожий на інфекційний мононуклеоз та включати лімфаденіт. Нетиповий лімфоцитоз, легка анемія, лейкопенія та трохи підвищені рівні ферментів печінки. Симптоми  можуть зберігатися багато тижнів, але майже завжди проходять самостійно. Захворювання очей діагностується на підставі виду ушкоджень ока, симптомів, перебігу хвороби та результатів серологічного тестування

Токсоплазмоз ЦНС

У більшості пацієнтів зі СНІДом або в інших пацієнтів з ослабленим імунітетом токсоплазмоз проявляється енцефалітом та масивним  кільцевим  внутрішньочерепним  ураженням, що спостерігаються при КТ або МРТ-скануванні з контрастом. Ризик є найбільшим серед тих, хто має CD4 < 50/мкл; токсоплазменний енцефаліт рідко виникає, коли кількість лімфоцитів CD4 становить >200/мкл. У цих пацієнтів, як правило, присутні головний біль, порушення психічного стану, судоми, кома, лихоманка та, іноді, фокальний неврологічний дефіцит, такий як втрата моторного чи сенсорного контролю, параліч черепного нерва, порушення зору та фокальні напади.

Вроджений токсоплазмоз

Вроджений токсоплазмоз є наслідком первинної, часто безсимптомної інфекції, набутої матір’ю під час вагітності. Жінки, заражені перед заплідненням, зазвичай передають токсоплазмоз плоду, якщо інфекція не рецидивує під час вагітності ослабленим імунітетом. Можливий мимовільний аборт, загибель плоду або вроджені вади розвитку. Відсоток дітей, народжених з токсоплазмозом, що виживають, залежить від того, коли відбулося інфікування матері; він збільшується з 15% протягом 1-го триместру до 30% під час 2-го та 60% під час 3-го. Тяжкість вроджених проявів зменшується, якщо мати заражається на пізніших термінах вагітності.

Хвороба у новонароджених може бути тяжкою, особливо якщо вона придбана на ранній стадії вагітності; ознаки включають жовтяницю, висипання, гепатоспленомегалію та характерну тетраду відхиленнь:

• Двосторонній ретинохороїдит
• Церебральні кальцифікати
• Гідроцефалія або мікроцефалія
• Затримка психомоторного розвитку

Прогноз несприятливий. Багато дітей з менш тяжкими інфекціями і більшість немовлят, які народилися у матерів, заражених протягом 3-го триместру,не мають симптомів при народженні, але перебувають у групі ризику за нападами судом, розумової відсталості, ретинохороїдиту або інших симптомів, що розвиваються через місяці або навіть роки після народження.

Очний токсоплазмоз

Цей тип зазвичай є результатом вродженої інфекції, яка реактивізувалася, часто у віці 10–20–30 років, і  рідко є проявом набутої інфекції. Фокальний некротизуючий ретиніт та вторинне гранулематозне запалення судинної оболонки ока також можуть розвиватися і викликають біль в очах, затьмареність зору та іноді, навіть, сліпоту. Рецидиви цих проявів є поширеними.

Дисемінована інфекція без ураження ЦНС

Хвороба без ураження очей та ЦНС набагато менш поширена і спостерігається лише у пацієнтів із ослабленим імунітетом. У них можуть з’явитися пневмоніт, міокардит, поліміозит, дифузний плямисто-папульозний висип, висока температура, озноб і нездужання.

При пневмоніті, що викликана токсоплазмою, дифузні інтерстиціальні інфільтрати можуть швидко прогресувати до консолідації та спричинити респіраторну недостатність, тоді як ендартеріїт може призвести до інфаркту малих сегментів легені. Міокардит, при якому дефекти провідності поширені, але часто безсимптомні, може швидко призвести до серцевої недостатності.

Неліковані дисеміновані інфекції зазвичай смертельні.