філяріатоз

Лімфатичні філяріатози
Бругіоз і вухерериоз є філяріатозами, при яких уражається лімфатична система з розвитком слоновості (елефантіаза). Інкубаційний період при цих філяріатозах триває 12-18 місяців у місцевих мешканців та 3-6 місяців у приїжджих (неімунних) осіб. У дітей обидва ці захворювання зазвичай проявляються у віці 3-4 років.
У ранню стадію відзначається висока лихоманка, сверблячі та хворобливі шкірні висипання за типом кропив’янки , набряки підшкірної клітковини, кон’юнктивіт , лімфаденіт та лімфангіт , збільшення печінки та селезінки. Типово виникнення еозинофільних інфільтратів у легенях, що проявляється клінікою астматичного бронхіту чи пневмонії Симптоми філяріатозу загострюються хвилеподібно, а рання стадія може розтягуватися на 2-7 років.
У розгорнутій стадії першому плані виходять ознаки поразки лімфатичних шляхів сечостатевих органів прокуратури та нижніх кінцівок. У чоловіків нерідко виникають гідроцілі , фунікуліт, епідидиміт, болючість мошонки. У разі повної блокади лімфовідтоку розвивається слоновість ніг, рук (при вухерериозі – мошонки, вульви, молочних залоз), що є щільним набряком підшкірної клітковини. Можливий розрив лімфатичних судин нирок та сечового міхура, що загрожує розвитком хілурії. Порушення цілісності лімфатичних судин кишечника супроводжується хілезною діарею, очеревини – хілезним асцитом. В інших місцях проживання філярій (підшкірній клітковині та серозних оболонках) утворюються абсцеси, які можуть розкриватися назовні, в черевну або плевральну порожнину з розвитком перитоніту та емпієми плеври .
В обструктивній стадії філяріатозу виражені ознаки слоновості кінцівок та інших частин тіла, їх деформація та спотворення. Над ураженими осередками розвиваються вторинні зміни шкіри – тріщини, гіперкератоз , папіломатозні розростання. Виникають трофічні виразки, розвивається атрофія м’язів. Вага мошонки при вухереріозі може досягати 20-30 кг.

Філяріатози з ураженням підшкірної клітковини та серозних порожнин
Місцеві прояви акантохейлонематозу (дипеталонематозу) характеризуються еритематозними або плямисто-папульозними висипаннями на шкірі, набряками обличчя, кінцівок та мошонки, лімфаденопатією. Із загальних симптомів найбільш типовими є напади лихоманки, запаморочення, ознаки менінгоенцефаліту . У жителів ендемічних районів клінічні ознаки філяріатозу виражені незначною мірою або частіше відсутні.
При лоаозі відзначається ураження м’яких тканин, очей, серозних оболонок. Ранні ознаки інвазії, пов’язані з міграцією мікрофілярій включають лихоманку, парестезії та біль у кінцівках, висипання, еозинофілію. Найбільш типовою і постійною ознакою лоаоза служить калабарська пухлина – обмежений набряк шкіри і підшкірної клітковини, щільний на дотик, що повільно (протягом 5-7 днів) розвивається і так само повільно регресує.
При паразитуванні гельмінта в оці розвивається клініка блефариту та кон’юнктивіту, сильний біль, зниження гостроти зору. У разі проникнення філярій у підслизовий шар уретри виникають дизуричні розлади. Ускладненнями філяріатозу можуть бути менінгіт , енцефаліт , ендоміокардіальний фіброз, серцева недостатність , міжм’язові абсцеси.
На відміну від інших філяріатозів, мансонельоз протікає відносно доброякісно. Патогномонічні прояви включають лихоманку, висип на шкірі, збільшення пахових лімфовузлів, набряки і оніміння кінцівок , артралгії ,гідроцілі. Онхоцеркоз характеризується ураженням шкіри, підшкірної клітковини, очей, лімфатичної системи.