Ротовірусна інфекція
ЛАБОРАТОРНА ДІАГНОСТИКА
Ротавірус: симптоми, лікування
Ротавірусний гастроентерит, ротавірусна інфекція або ротавірус – це інфекційне захворювання, що вражає слизові оболонки ротоглотки й тонкого кишківника. Хворобу часто називають шлунковим або кишковим грипом (при цьому, варто пам’ятати, що з грипом ротавірус нічого спільного не має). Захворювання широко поширене й займає 2 місце після ГРВІ. Збудником ротавірусної інфекції є РНК-геномний вірус сімейства Reoviridae. Всього виділяють 9 серотипів ротавірусів, серед них захворювання у людини викликають серотипи 1-4 та 8,9.
Класифікація ротавірусу
Ротавірусну інфекцію можна класифікувати за рядом ознак:
• за типом – типові (гастроентеритична, ентеритична, гастритична) та атипові (стерта, субклінічна) форми;
• по тяжкості – легка, середньотяжка, тяжка;
• за течією – гостра, ускладнена та неускладнена.
Причини ротавірусу:
• купання в водойомах, забруднених скиданням не знешкоджених стічних вод;
• потрапляння збудника в систему центрального водопроводу, використання такої води для приготування їжі, миття посуду і т.д.;
• вживання інфікованих продуктів (зокрема, молока й молочних продуктів);
• безпосередній контакт з хворою людиною;
• внутрішньолікарняне зараження (в перинатальних центрах, дітей, які перебувають на штучному вигодовуванні, з ослабленим імунітетом, супутніми захворюваннями; дітей старшого віку й дорослих – в умовах стаціонару).
Шляхи зараження ротавірусною інфекцією
Заразитися ротавірусом можна від хворого або носія ротавірусу (людини, в організмі якого збудник присутній, але симптомів захворювання немає). Кишковий грип – переважно дитяче захворювання, тому, джерелом інфекції, найчастіше, є інфікована дитина, яка відвідує дитячі колективи. Для оточуючих інфікований представляє небезпеку в перший тиждень після зараження, після чого здатність вірусу передаватися оточуючим людям поступово знижується. У рідкісних випадках ротавірус продовжує виділятися до 1 місяця. Безсимптомні носії вірусу можуть виділяти збудника протягом декількох місяців.
Для ротавірусу характерний фекально-оральний механізм передачі.
Збудник стійкий у зовнішньому середовищі, на різних предметах та поверхнях він може зберігати свою життєздатність від 2 тижнів до 1 місяця, у фекаліях – до 7 місяців. Тривалий час віруси зберігаються в воді та на продуктах (від 1 до 2 місяців).
Часто зараження ротавірусною інфекцією відбувається від хворих дітей, які відвідують дитячі садки, школи, дитячі колективи тощо.
Природна сприйнятливість у людини до інфекції дуже висока. Найбільше схильні до зараження ротавірусом діти до 3 років. Групу ризику, також, складають літні люди та особи з хронічними супутніми захворюваннями.
Імунітет до ротавірусу нетривалий.
Патогенез ротавірусу
Потрапляючи в тонкий кишківник, ротавірус проникає в клітини кишкових ворсинок, де посилено ділиться. В результаті розмноження вірусів, клітини втрачають свої функціональні властивості, знижується синтез травних ферментів (особливо ферментів, які беруть участь у розщепленні вуглеводів), змінюється структура епітеліальної тканини, що вистилає кишку зсередини.
Внаслідок накопичення в нерозщеплених вуглеводах порушується всмоктування води та електролітів, утворюється велика кількість органічних кислот, вуглекислого газу, водню. Це сприяє посиленому газоутворенню та зниженню кислотності кишкового вмісту. Порушуються травні й всмоктувальні функції тонкої кишки, розвивається діарея.
Розвитку ротавірусної інфекції сприяють:
• порушення кислотності шлункового соку (розвитку збудника сприяє лужне середовище);
• наявність ферменту трипсину, який активує розмноження вірусу;
• кількість незрілих клітин епітеліальної тканини, що піддаються впливу ротавірусу.
Клінічні прояви ротавірусу
Інкубаційний період при ротавірусній інфекції становить від 1 до 5 діб (частіше 2-3 дні). Хвороба починається раптово з характерних проявів.
Характерні симптоми ротавірусу:
• одночасна поява нудоти, блювання, діареї;
• раптові, часті позиви до дефекації;
• помірні переймоподібні або постійні болі в животі;
• язик покритий нальотом, з відбитками зубів по його краях;
• тяжкість в епігастральній ділянці;
• ротоглотка гіперемована, набрякла;
• загальна слабкість;
• “бурчання” в животі;
• головний біль;
• підвищення температури;
• дефекація часта (у важких випадках до 10-15 разів на добу), кал рясний, водянистий, пінистий, смердючий, жовто-зеленого або мутного білого кольору;
• поганий апетит.
Тривалість й частота блювоти безпосередньо залежить від тяжкості захворювання. При легкому перебігу блювота може бути відсутня. Діарея триває до 5-7 днів.
Одночасний розвиток уражень шлунково-кишкового тракту та верхніх дихальних шляхів є відмінною рисою ротавірусної інфекції, симптоми якої можуть включати: риніт, запалення носоглотки й гортані, мигдалин.
Температура, як правило, відсутня. Може значно підвищуватися при тяжкому перебігу хвороби.
Особливості перебігу ротавірусу у дітей
У маленьких дітей швидко настає зневоднення організму внаслідок значних втрат рідини, про що говорять такі ознаки ротавірусу як: млявість, апатія, блідість шкірних покривів, сухість у роті, синюшність навколо рота, тахікардія, відсутність сечовипускання більше 3 годин, при спробі дитини випити рідину швидко з’являються позиви до блювоти. У зовсім маленьких дітей під час плачу відсутні сльози. Дитина не потіє.
При появі симптомів зневоднення, необхідно терміново викликати швидку допомогу, тому що значні втрати рідини є смертельно небезпечними, особливо для новонароджених та грудних дітей.
Ротавірусна інфекція при вагітності
У дорослих (і вагітні жінки тут не виняток) ротавірусна інфекція протікає набагато легше, ніж у дітей. Ротавірус не завдає шкоди плоду та не впливає на перебіг вагітності.
У вагітної жінки можуть спостерігатися слабкість, диспепсичні розлади (нудота, блювота, часті водянисті випорожнення), незначне підвищення температури тіла. У складніших випадках спостерігається тахікардія, зниження артеріального тиску, загальна слабкість, зневоднення.
Основне лікування ротавірусу направлено на усунення інтоксикації, відновлення кількості рідини й електролітів в організмі, відновлення функцій травного тракту, дотримання дієти, що щадить.
Ускладнення ротавірусу
У випадках значного зниження імунітету, несвоєчасного надання медичної допомоги та лікування кишкового грипу, можуть розвинутися несприятливі наслідки ротавірусу: зневоднення організму, розвиток бактеріальної кишкової інфекції. При тривалій високій температурі (40 градусів і вище) може спостерігатися ураження головного мозку та нервової системи. Вкрай рідко та в особливо важких випадках можливий летальний результат захворювання.
Діагностика ротавірусної інфекції
Матеріал – 5 г калу, пластиковий контейнер одноразового застосування (без наповнювача) для калу, бажано ранковий кал, але вечірній кал – допустимо
Правила підготовки пацієнта до дослідження калу:
1. Виключити протягом 72 годин до здачі калу: прийом проносних препаратів, введення ректальних свічок, олій; обмежити прийом медикаментів, що впливають на перистальтику кишечника (беладонни, пілокарпіни та ін); прийом препаратів, що впливають на забарвлення калу (залізо, вісмут, сірчанокислий барій); інвазивні маніпуляції
***Можна здавати на фоні прийому ферментативних препаратів (креон, мезим та ін.).
2. Протягом 72 годин до здачі калу та під час забору калу пацієнт повинен утриматися від прийому алкогольних напоїв.
3. Дослідження рекомендується проводити на початок прийому антибіотиків та інших антибактеріальних хіміотерапевтичних препаратів.
4. При заборі калу уникати контакту з водою (засобами), сечею; виключити можливість влучення слизу, менстр. крові.
5. Не допускається забір зразка калу з унітазу та після проведення клізми.
Зі свіжого ранкового стільця, з 3-4-х точок (розміром з горошину) забирається кал (5 г) у пластиковий контейнер одноразового застосування (без наповнювача) з максимальним дотриманням стерильності.
• Доставка в лабораторію протягом 24 годин після забору матеріалу в охолодженому вигляді (при tº +2 +8 ºС), якщо доставка перевищує зазначений час, то кал заморожується (при tº -20 ºС) і транспортується в замороженому вигляді, не допускаючи розморожування .
• Бажано ранковий кал, але вечірній кал – допустимо, зберігання після забору матеріалу в охолодженому вигляді (при tº +2 +8 ºС) на нижній полиці холодильника та вранці негайна доставка до лабораторії.
Транспортування: у замороженому вигляді (при tº -20 ºС), не допускаючи розморожування.
Метод: ELISA (EIA) (імуноферментний) – якісне визначення.
Референтні значення: negativ.
Переваги обстеження в лабораторії доктора Рьодгера:
- Якісне та безперебійне виконання досліджень в Берліні
- Висока чутливість тестів
- Сучасні діагностичні алгоритми
- Раннє виявлення груп ризику
- Можливість провести диференційну діагностику з іншими патологіями та синдромами, що мають схожу картину.
- Можливість своєчасно внести зміни в тактику лікування та попередити розвиток ускладнень
- Допомога в інтерпретації отриманих результатів
NB! Всі діагностичні алгоритми, що пропонує Лабораторія Др. Рьодгера, відповідають міжнародним протоколам.
