Дитячі інфекційні хвороби

Дитина – це цілий Всесвіт. Особливо для своїх батьків. Кожен з нас піклується про своїх дітей, намагаємося дати дитині найкраще і захистити від усього на світі. Але, нажаль, як би батьки не старались, час від часу дитина все одно хворіє. Є особлива група захворювань, умовно названих «дитячими інфекціями».

«Дитячими» ці інфекції названі тому, що є найбільш характерними для дитячого віку, але зустрічаються у людей всіх вікових груп. До цих інфекцій відносяться: вітряна віспа, кір, червоничка, епідеміологічний паротит. Всі ці інфекції об’єднує не лише те, що вони найбільш часто зустрічаються в дитячому віці, а і те, що після  перенесеної хвороби, майже завжди, формується стійкий тривалий імунітет. А ще, від всіх цих інфекцій можна отримати профілактичне щеплення, яке дозволить «отримати» імунітет не хворіючи.

Але як батькам визначити, чи хворіла вже дитина на ту, чи іншу «дитячу» інфекцію і чи є у неї імунітет, який захистить дитину зараз або в дорослому віці і чи потрібно проводити додаткові щеплення окрім тих, що є в календарі щеплень МОЗ України?

Лабораторія Др. Рьодгера пропонує наступні дослідження для визначення наявності імунітету до «дитячих» інфекційних хвороб.

КІР

Збудник кору належить до сімейства параміксовірусів, які спричиняють кір у дітей та дорослих, що не хворіли на нього.

Кір є надзвичайно заразним захворюванням і передається повітряно-крапельним шляхом. Вірус вражає переважно слизові дихальних шляхів і задньої стінки глотки.

Спричиняє:

  • лихоманку,
  • сухий кашель,
  • почервоніння очей,
  • гіперчутливість до світла,
  • нежить ,
  • біль у горлі,
  • появу дрібних білих плям на слизовій ротової порожнини ,
  • висипку на шкірі (зазвичай поширюється з обличчя вниз по тілу до кінцівок ).

Більшість хворих одужує протягом кількох тижнів, але приблизно  20 % – мають ускладнення:

  • інфекційні ЛОР-хвороби ,
  • бронхіт, пневмонія,
  • діарея,
  • енцефаліт,
  • сліпота.

У осіб , що перехворіли на кір, формується стійкий пожиттєвий імунітет .

Лабораторна діагностика кору

Даний вид антитіл є показником гострої інфекції. Ig M починають циркулювати в крові, приблизно , на 4-7 день захворювання, досягаючи піку на 2 тижні від інфікування. Після досягнення піку рівень АТ IgМ поступово знижується і вони замінюються на АТ IgG.

АТ IgG відносяться до імуноглобулінів «пам’яті». Вони  починають вироблятися на 2-4 тижні від інфікування і циркулюють в крові десятки років, іноді навіть все життя, забезпечуючи захист від повторного інфікування.

КРАСНУХА (Червоничка)

Краснуха відноситься до інфекцій, що  передаються повітряно-крапельним шляхом, і має такі симптоми як: підвищена температура, збільшення лімфатичних вузлів, нежить, почервоніння очей, біль та ломота у суглобах. Причому ці симптоми можуть бути настільки незначними, особливо у дітей, що не сприймаються як вірусне захворювання. У більшості пацієнтів симптоми краснухи тривають  протягом кількох днів і проходять на фоні симптоматичного лікування та не викликають подальших проблем зі здоров’ям. Головною небезпекою є контакт вагітної жінки з вірусом краснухи вперше протягом першого триместру вагітності – плід, що розвивається, найбільш вразливий до краснухи саме в цей час. Внутрішньоутробне інфікування може спричинити викидень, народження мертвого плода та/або розвитку синдрому вродженої краснухи (СВК) – групи серйозних вад розвитку (сліпота, глухота).

Лабораторна діагностика краснухи

Через 1-2 тижні від інфікування організм починає виробляти IgМ до вірусу краснухи. Досягаючи максимуму титр поступово знижується і на 4 тижні результат вже може бути негативним. У новонароджених при інфікуванні вірусом збудника червонички титр IgМ може утримуватись кілька місяців.

Вироблення IgG до червонички починається через 3-4 тижні після інфікування. АТ при цьому, майже завжди,  зберігаються протягом всього життя.

 

ВІТРЯНА ВІСПА

Вітряна віспа викликається збудником сімейства герпесвірусних інфекцій – Varicella. Захворювання дуже заразне, передається від хворої людини повітряно-крапельним шляхом. Також можлива передача вірусу через плаценту від матері до дитини.

Період від зараження до початку симптомів, при вітряній віспі, зазвичай триває від 10 до 21 доби. В цей час людина відчуває себе, як завжди. Після цього розпочинається продромальний період: з’являється температура, інколи пацієнти скаржаться на епізоди нудоти та блювання. На шкірних покривах можуть з’являтись плями.

Наступний етап хвороби характеризується появою висипу на шкірі та слизових оболонках. Вони з’являються на волосяній частині голови та тулубі. Елемент висипу отримав назву везикула (пухирець) – це утворення з безбарвним вмістом, яке через 2 доби руйнується (лускає) та покривається кіркою. Пухирці з’являються поступово, епізодично протягом 2-5 діб. Кожний епізод супроводжується підвищенням температури тіла.

Після завершення гострого етапу, розпочинається період згасання ознак хвороби. Він триває 7-14 діб. За цей час висип поступово зменшується і зникає. Інколи на місці везикул залишаються невеликі рубці.

Лабораторна діагностика вітряної віспи

Продукція починається з перших днів захворювання, досягають піку через 2-3 тижні і поступово заміщуються Ig G.

Продукція даного виду антитіл розпочинається з 10-14 дня після інфікування.  Антитіла класу IgG після перенесеного захворювання зазвичай зберігаються довічно. Вірус зберігається в організмі в латентній формі, і присутність IgG антитіл не гарантує відсутність реактивації інфекції в формі оперізуючого лишаю.

Метод полімеразної ланцюгової реакції ( ПЛР) відноситься до методів виявлення безпосередньо збудника захворювання, тобто його ДНК/РНК. Пошук вірусу може бути в будь-якій біологічній рідині (крові, лікворі). Позитивний результат свідчить про наявність збудника захворювання і підтверджує наявність хвороби. Негативний результат може спостерігатись при відсутності захворювання або при пізньому взятті на аналіз біологічного матеріалу, коли вірус вже не циркулює в крові або лікворі.

ЕПІДЕМІЧНИЙ ПАРОТИТ

Епідемічний паротит – це гостре вірусне захворювання, що характеризується ураженням залозистих органів, переважно привушних слинних залоз, а також нервової системи. Захворювання не відноситься до групи високозаразних: повітряно-краплинний шлях поширення інфекції утруднений тим, що у хворих катаральні явища розвиваються рідко, а контактно-побутовий тим, що вірус не надто стійкий до зовнішнього середовища.

 Захворювання починається з неспецифічних симптомів: слабкості, головного болю, підвищення температури, болю в м’язах, втрати апетиту. Далі розвивається припухлість і болючість слинних залоз. Набряк наростає, шкіра над ним розтягується, стає блискучою, змінюється форма голови, положення вуха. Як правило, хвороба протікає легко та закінчується одужанням. Ускладнення найімовірніші у старшому віці. Так, при поширенні вірусу вражаються інші залозисті органи (під’язикові та підщелепні слинні залози, яєчники/яєчка, щитовидна та підшлункова залози), можливе ураження нервової тканини мозкових оболонок та розвиток енцефаліту, менінгіту. Залучення статевих органів частіше відбувається у підлітків (орхіт виникає у 20% хворих хлопчиків, оофорит – у 5% дівчаток) і може призвести до безпліддя.

Лабораторна діагностика паротиту

Виявляються на початку захворювання і відносяться до показників гострого процесу. В перші тижні захворювання циркулюють самостійно, з 3-4 тижня в поєднанні з Ig класу G.

Аналіз на антитіла класу G до Mumps virus (збудник епідемічного паротиту) дозволяє переконатися у наявності чи відсутності довгострокового імунітету до захворювання. Позитивний результат вказує на наявність антитіл IgG, набутих внаслідок перенесеної хвороби чи вакцинації.

Метод полімеразної ланцюгової реакції (ПЛР) відноситься до методів виявлення безпосередньо збудника захворювання, тобто його ДНК/РНК. Пошук вірусу може бути в будь-якій біологічній рідині (крові, лікворі). Позитивний результат свідчить про наявність збудника захворювання і підтверджує наявність хвороби.