Метилгіпурова кислота у сечі1915
Метилгіпурові кислоти – метаболіти відповідних їм ксилолів (орто-, мета-, пара-). Ксилол – леткий ароматичний вуглеводень, який використовують як розчинник, у виробництві пластмас і клеїв, а також додають у паливо для підвищення октанового числа. Основний шлях надходження ксилолів в організм людини – інгаляційний (через легені під час дихання). Також ксилоли можуть проникати в організм через шкіру, зокрема неушкоджену, завдяки здатності розчинятися в ліпідах, вони легко проникають у кровотік через підшкірну жирову клітковину.
HPLC (High-Performance-Liquid-Chromatographie/Високоефективна рідинна хроматографія/ВЕРХ) – кількісне визначення.
- Професійний медичний моніторинг впливу ксилолу.
- Збір 10 мл спонтанної сечі (бажано «середньої порції ранкової сечі») у стерильний контейнер.
- За 48 годин до дослідження виключити сечогінні препарати, за 12 годин – лікарські засоби (за погодженням з лікарем).
- За 24 години виключити алкоголь, мінеральну воду, гостру, солону, жирну, солодку їжу, продукти, що змінюють колір або запах сечі, обмежити нікотин, уникати фізичних навантажень та стресів.
- Жінкам рекомендується здавати аналіз до початку менструації або через 2-3 дні після її завершення.
- Перед збором сечі провести ретельний туалет зовнішніх статевих органів.
- Для немовлят і дітей збір сечі в сечоприймачі після ретельного туалету.
Гостре отруєння ксилолом може викликати збудження, сп’яніння, подразнення слизових оболонок очей і дихальних шляхів, порушення роботи серцево-судинної, травної та дихальної систем, втрату свідомості. При хронічному впливі відбувається ураження печінки, кровотворної та імунної системи. Визначення метилгіпурової кислоти у сечі є важливим маркером інтоксикації ксилолами та допомагає у професійному медичному моніторингу.