Арахіс (f13)1522
Арахіс (Arachis hypogaea) належить до родини бобових (Leguminosae). Існує багато сортів арахісу, при цьому гібридизація не впливає на алергенність. Арахіс з високим вмістом олеїнової кислоти (SunOleic тип) не демонструє змін в алергенності. Перехресна реактивність спостерігається між бобовими через структурну схожість білків та спільні епітопи.
FEIA (Fluoreszenz Enzym Immunoassay/Флуоресцентний імуноферментний аналіз) – кількісне визначення.
- Діагностика алергічних реакцій на арахіс.
- Оцінка рівня сенсибілізації та ризику розвитку алергії.
- Контроль ефективності терапії.
- Оцінка рівня сенсибілізації після виключення контакту з алергеном.
- Оцінка стану імунної системи.
- Здавати кров вранці натщесерце або через 4 години після прийому їжі.
- Можна пити чисту негазовану воду.
- Не курити протягом 30 хвилин до аналізу.
- Для дітей до 1 року – не приймати їжу 30-40 хвилин перед дослідженням, для дітей 1-5 років – 2-3 години.
Ідентифіковано 16 алергенів арахісу, з яких Ara h 1, 2, 3 та 6 є основними. Вони стійкі до варіння і травлення. 97% пацієнтів з алергією реагують принаймні на один з цих алергенів. Арахіс викликає IgE-опосередковані перехресні реакції з іншими бобовими, горіхами та пилком. Алергія зазвичай починається в дитинстві, може зберігатися все життя, але у 20% дітей розвивається толерантність.
Типові симптоми включають шкірні прояви (кропив’янка, ангіоневротичний набряк), дихальні симптоми (хрипи, кашель, задишка), шлунково-кишкові розлади (блювання, біль у животі) та ризик анафілаксії. Особливо високий ризик у пацієнтів з астмою. Арахіс також пов’язаний з атопічним дерматитом, середнім отитом з випотом, алергічним ринітом і анафілаксією, викликаною фізичними навантаженнями.