Знижка 5% при онлайн-замовленні0 800 215 435
Антикардіоліпінові антитіла IgM належать до групи аутоімунних білків – антифосфоліпідних імуноглобулінів, спрямованих проти білків плазми, що зв’язуються з аніонними фосфоліпідами клітинних мембран. Вони можуть впливати на функцію тромбоцитів та факторів згортання, сприяючи підвищеному тромботичному ризику, проте IgM антитіла часто є менш специфічними і можуть з’являтися тимчасово після інфекцій або запальних процесів.
Антитіла до кардіоліпіну утворюються при численних захворюваннях: аутоімунних, інфекційних (сифіліс, лептоспіроз, хвороба Лайма, мікоплазмоз, туберкульоз, ВІЛ, ВЕБ, парвовірус В19, гепатити), злоякісних новоутвореннях, а також можуть бути спровоковані прийомом деяких лікарських препаратів (β-блокатори, гідралазин, α-інтерферон, кокаїн та ін.). В цих випадках антитіла не викликають тромботичних ускладнень і мають транзиторний характер. Основне клінічне значення АКА – діагностика антифосфоліпідного синдрому (АФС), де у 80–90% випадків виявляються ці антитіла, що сприяє тромботичним ускладненням. Однак АКА мають недостатню специфічність, можуть бути позитивними у здорових осіб (2-4%) та при інших хворобах, тому для уточнення діагнозу рекомендується додаткове дослідження вовчакового антикоагулянту та антитіл до β-2-глікопротеїну I. Антитіла класу IgM частіше виявляються у гострий період тромботичних подій, аутоімунних та інфекційних захворювань.
FEIA (Fluoreszenz Enzym Immunoassay/Флуоресцентний імуноферментний аналіз) – кількісне визначення.
Звертаємо вашу увагу, що метод дослідження та референтні значення можуть змінюватися залежно від використовуваного обладнання та тест-систем.
