Антитіла до десмоглеїну-11370
Десмосоми – найбільш поширені адгезійні елементи в епітелії та серцевому м’язі. Антитіла до десмоглеїну-3 відзначаються у 95–100% при вульгарній пухирчатці та є основним серологічним маркером цього захворювання. Можуть виявлятися разом із антитілами до десмоглеїну-1 (у 30–40% випадків).
RIP (Radioimmunpräzipitation/Радіоімунопреципітація) – кількісне визначення.
- Діагностика пухирчатки звичайної (pemphigus vulgaris) та листоподібної (pemphigus foliaceus).
- Забір крові вранці натщесерце або через 4 години після їжі.
- Можна пити чисту негазовану воду.
- Не курити 30 хвилин до аналізу.
- Для дітей до 1 року – не приймати їжу 30-40 хвилин перед дослідженням, для дітей 1-5 років – 2-3 години.
Везикулярно-бульозні захворювання шкіри характеризуються утворенням пухирів на шкірі і/або слизових. Хвороби даної групи відрізняються між собою етіологією, патогенезом, клінікою, патогістологічною картиною і вимагають ретельної диференціальної діагностики. Якщо пемфігоїд має доброякісний перебіг, то пухирчатка без своєчасної терапії може призвести до летального результату.
Пухирчатка (пемфігус) – важке аутоімунне захворювання шкіри і слизових оболонок з хронічним хвилеподібним перебігом, що супроводжується утворенням пухирів, порушенням загального стану. Морфологічною особливістю є акантоліз – порушення адгезії між клітинами епідермісу, обумовлене аутоантитілами до десмоглеїнів.
Існують різні форми пухирчатки: вульгарна, вегетуюча, листоподібна та еритематозна, які мають відмінності в клініці та перебігу. Визначення антитіл до десмоглеїну-1 і десмоглеїну-3 є одним з основних методів діагностики та моніторингу захворювання.
Титри антитіл пропорційні активності хвороби і зменшуються при ефективній терапії, що важливо для оцінки лікування.