Антитіла до аквапорину-4 в лікворі / NMO2010
Антитіла до аквапорину-4 – це аутоантитіла, які спрямовані проти білків каналів, що регулюють водно-електролітний баланс у центральній нервовій системі. Вони локалізовані в ніжках астроцитів, які утворюють гематоенцефалічний бар’єр. Ці антитіла є серологічним маркером оптикомієліту (хвороби Девіка).
IFT (Immunfluoreszenztest/Імунофлуоресцентний тест) – кількісне визначення антитіл.
- Паранеопластичні синдроми
- Диференційна діагностика синдрому Штиф–Персона
- Карцинома молочної залози
- Дрібноклітинна бронхокарцинома
- Маркер оптикомієліту (хвороби Девіка)
- Забір ліквору проводиться без спеціальної підготовки пацієнта.
Нейрооптикомієліт (хвороба Девіка) – це важке аутоімунне захворювання, що вражає оптичний нерв та спинний мозок. МРТ зазвичай виявляє ураження трьох і більше сегментів спинного мозку та осередки демієлінізації у головному мозку, відмінні від розсіяного склерозу.
Основним лабораторним методом діагностики є визначення антитіл до аквапорину-4, які мають високу специфічність (90-98%) для оптикомієліту. Вони виявляються у 50-79% пацієнтів із поздовжнім протяжним поперечним мієлітом (LETM) та у 25% хворих з гострим або рецидивуючим невритом зорового нерва. У класичному розсіяному склерозі частота виявлення цих антитіл становить 1-2%.
Титр антитіл корелює з активністю захворювання: його збільшення може свідчити про загострення оптикомієліту. При негативному результаті, але з симптомами невриту зорового нерва або мієліту, рекомендується повторне дослідження через 6 місяців.