Антиоваріальні антитіла0024
Антиоваріальні антитіла – це гетерогенна група аутоантитіл, спрямованих проти клітин яєчників. Вони можуть бути націлені на фолікулярні клітини, клітини гранульози, строми, а також текальні антитіла, що реагують на 3-бета-гідроксистероїд дегідрогеназу та 17-альфа-гідроксилазу. Ці антитіла часто виявляються при синдромі передчасної недостатності яєчників, а також при полікістозі, ендометріозі та аутоімунних захворюваннях. Їх роль у розвитку захворювань яєчників досі вивчається.
IFT (Імунофлуоресцентний тест) – кількісне визначення антитіл до оваріальних антигенів.
- Диференційна діагностика безпліддя
- Підозра на аутоімунну поліендокринопатію
- Планування екстракорпорального запліднення (ЕКЗ)
- Оцінка ефективності лікування первинного аутоімунного безпліддя
- Забір крові рекомендується проводити зранку натщесерце або через 4 години після їжі.
- Допускається пиття чистої негазованої води.
- Не курити щонайменше 30 хвилин перед аналізом.
- Для дітей до 1 року – не приймати їжу 30-40 хвилин перед дослідженням, для дітей 1-5 років – 2-3 години.
Антиоваріальні антитіла виявляються у 80% випадків синдрому передчасної недостатності яєчників, що характеризується ановуляцією і аменореєю у жінок молодше 40 років. Вони часто поєднуються з аутоімунними захворюваннями, такими як хвороба Аддісона, тиреоїдит Хашимото, цукровий діабет 1-го типу та інші. Наявність цих антитіл може негативно впливати на результати ЕКЗ, спричиняючи порушення овуляції, імплантації та підвищений ризик мимовільного переривання вагітності. Лікування глюкокортикоїдами може знизити рівень антитіл і покращити шанси на вагітність. Рекомендується додаткове обстеження для виключення супутніх аутоімунних захворювань.