Хвороба Вільсона
часто нерозпізнана хвороба

Хвороба Вільсона – це часто нерозпізнане порушення метаболізму міді, при якому її токсичні накопичення призводить до печінкових та / або неврологічних симптомах і, в разі відсутності терапії, призводить до несприятливих наслідків.
У разі появи ознак захворювання рекомендується вимірювання вмісту міді і церулоплазміну в сироватці крові, сечі. Для діагностики прихованого перебігу даної патології став доступний новий маркер (REC) – відносно обмінна мідь.

Етіологія
Хвороба Вільсона (Morbus Wilson) являє собою аутосомно-рецесивне спадкове захворювання метаболізму міді, яке призводить до порушення виведення міді з жовчних шляхів і зниження включення міді в церулоплазмін. Вперше хвороба була описана в 1912 році лондонським неврологом Семюелем Вільсоном. Токсична накопичення міді, головним чином в печінці і мозку, призводить до печінкових та / або неврологічних симптомах і, якщо їх не лікувати, до летального результату.

Епідеміологія
За оцінками ВООЗ, поширеність становить від 1: 10.000 до 1: 30.000. Існує більше 500 мутацій гена ATP7B в 13 хромосомі. Захворювання проявляє велику гетерогенність з точки зору тяжкості і симптомів. Вік прояви – між 5-м і 45-м роком життя. Пік по частоті знаходиться між 13-м і 24-м роком життя.(Lößner et al., 1990, Roberts and Cox, 1998). Ранні прояви, починаючи з 5-го року, зазвичай мають форму підвищених трансаміназ, дискретної жовтяниці і зниження працездатності, але також описані перші прояви гострої печінкової недостатності при цирозі печінки. Після 10-го року життя додатково можна очікувати появи неврологічних симптомів через збільшення накопичення міді в печінці і ЦНС. При цьому транспортний білок міді – церулоплазмін – значно знижений в крові, а в аналізі сечі спостерігається підвищена екскреція міді.

Клінічна картина
Завжди присутні печінкові прояви, пізніше, з перебігом хвороби, у 45% пацієнтів виникають неврологічні і психіатричні симптоми, такі як ригідність м’язів, тремор рук і передпліч ((Wing-Beating-тремор), дизартрія, дрібні рухові розлади, атаксія мозочка, така як порушення ходи і нестійкість. Офтальмологічні – накопичення міді по периферії рогівки (кільця Кайзера-Флейшера).
Перебіг захворювання можна розділити на доклінічну / безсимптомну і клінічну / симптоматичну стадії.

Клінічний приклад. 18-річний студент звернувся до невролога через збільшення мовних, письмових і ковтальних розладів, а також судом і порушення координації. Лабораторна діагностика виявила підвищені біохімічні показники печінки. В даному випадку при диференціальній діагностиці слід подумати про хвороби Вільсона.

Лабораторна діагностика
За даними Американської асоціації з вивчення захворювань печінки (AASLD) наступні параметри є характерними для хвороби Вільсона:

  1. Вільна мідь в сироватці > 250 мкг/л *. Однак загальний вміст міді в сироватці або плазмі залежить від добового ритму: вранці – максимальне значення, яке збільшується з віком. При кортикостероїдної терапії та при ендогенному гиперкортицизме визначаються низькі значення.
  2. Церулоплазмін < 0,2 г/л. Однак, він може підвищуватися як білок гострої фази при запальних процесах, при прийомі естрогенів або комбінованих оральних контрацептивів, а також під час вагітності.
  3. Виведення міді з сечею > 100 мкг/добу.
  4. Біопсія печінки з концентрацією міді > 250 мк /г сухої маси.
  5. Генетичне дослідження на мутацію в гені ATP7B.
  6. При блискавичному перебігу іноді спостерігається помітне зниження активності лужної фосфатази.

Останнім часом з’явився новий чутливий і специфічний маркер для діагностики хвороби Вільсона – REC (Relative Exchangeable Copper). При цьому мова йде про слабо пов’язаної з альбуміном частини міді, яку можна легко вилучити за допомогою ЕДТА і потім оцінити.

Виходячи із загальної концентрації міді в сироватці (відношення обмінної міді / загальної міді), виходить співвідношення REC.
Значення > 18,5% вказують на хворобу Вільсона

Лікування
Дієта з низьким вмістом міді. Слід уникати вживання в їжу субпродуктів (печінка, нирки), а також горіхи, какао, шоколад, сухофрукти, гриби. Рекомендуються молочні продукти і зерно, овочі та фрукти. Необхідно звернути увагу на споживану воду з мідних труб. Крім того, виділення міді можуть сприяти хелатирующі препарати, такі як D-пеніциламін, з заміною цинку і вітаміну B6. При важкої гепатопатии допомагає тільки пересадка печінки.

* Так зазначено в даний час в рекомендації по хворобі Вільсона, яка знаходиться в переробці. Альтернативні джерела вказують на порогове значення в 500 мкг/л (Deutsches Ärzteblatt 2003; 100: A 192-197 [ Issue 04]).